Історія
Костел святого Йосафата домініканського монастиря Жовкви
Середньовіччя – час воєн та лицарського обов’язку, коли кожен поважаючий себе аристократ вважав безумовним свою участь у захисті держави і корони. Тисячі з них склали голови на полі брані, а їх матерям і дружинам у гідності своєї печалі залишалося лише тихо сумувати про втрату і пам’ятати, пам’ятати, пам’ятати…
Сім’ю Собєських (майбутнього короля Польщі Яна III (1629 – 1696)) не оминула гіркота втрати близької людини – у битві на Південному Бузі біля гори Батіг між військами Речі Посполитої та об’єднаними татаро-козацькими загонами склав свою голову старший син – Марк (1628 – 1652).
Це горе на завжди наклало печатку скорботи на серці його матері Теофілії (1607 – 1661), яка на згадку про того, хто прямуючи за покликом обов’язка і честі склав свою голову на ратному полі, заснувала у Жовкві домініканський монастир (1653 рік).
По завершенні будівництва в 1655 році храмовий комплекс включав в себе кам’яний костел і дерев’яну будівлю келій, оточених оборонною стіною з вежею. Збудований за власним проектом Теофілії Собеський на власні кошти центральний його храм же став місцем останнього спочинку і автора, і полеглого героя – всередині костелу були встановлені їх надгробки.
Південно-східний кут колишнього жолкевського домініканського монастиря
З розквітом Жовкви як королівського міста Яна III Собеського, що зійшов на престол в 1674 році, домініканський монастир набуває все більшої популярності серед паломників, що викликає гостру необхідність у збільшенні кількості келій, реконструкція яких, у зв’язку з цим, проведена в 1687 році.
Пожежі 1677, 1717, 1739, 1754 років, коли дерев’яні споруди комплексу повністю знищувалися і вимагали відтворення заново, призвели до того, що наприкінці XVIII століття їм на заміну був збудований периметр кам’яних житлових і господарських будівель всередині оточуючих оборонних стін.
З падінням Речі Посполитої і поділом її на складові в 1795 Жовква опинилася під владою Австорії, що позбавило її домініканський монастир частини підсобних приміщень, але в середини XIX століття відновило домінуюче положення католицької церкви – коштів у ордена “Псів Господніх” вже вистачило не тільки на відновлення храму після двох руйнівних пожеж, а й на спорудження кам’яної дзвіниці (побудована в 1843 році).
Початок ХХ століття стає епохою другого розквіту Жовкви – її пам’ятники архітектури, в тому числі і монастирський комплекс братів-проповідників, в якому була проведена реконструкція внутрішніх інтер’єрів та їх розпис польським художником Каролем Політінскім (1913 рік), відновлюються.
Оборонна вежа домініканського монастиря Жовкви
Разом із закінченням Другої світової війни, вже в складі Радянського Союзу, в храмові будівлі міста, як і всієї країни, приходить запустіння. Домініканський монастир не був винятком – його будівлі конфіскуються на користь армії (тут розміщуються казарми і підсобні приміщення військової частини), а внутрішні інтер’єри повністю втрачають свій первісний вигляд, коли безжальної рукою забілюється безцінні розписи, знищуються надгробки творців, викидаються всі предмети культу.
Настільки жалюгідне становище храмовий комплекс у Жовкві займав аж до 90-х років ХХ століття, коли з відновленням інтересу до духовної культури та зняттям державної заборони на релігійну діяльність колишній костел братів-проповідників було повернуто католицькій церкві.
З тих пір поступово крок за кроком перлина архітектури оборонно-релігійного зодчества, що вже знаходилася під захистом держави як пам’ятник, повертає свою колишню красу. Так на рубежі тисячоліть була розпочата реставрація внутрішніх приміщень, а через десятиліття (2010-ті) справа дійшла і до внутрішніх фасадів.
Архітектура
Костел, що поклав початок відліку літочислення монастирського комплексу домініканців Жовкви, який був побудований в 1653 році і нині освячений на честь святого Іософата, через століття проніс свою первозданну раннебарочную красу у вигляді шестипрестольного храму з укороченими гілками хреста в плані.
Західний фасад монастиря братів-проповідників у Жовкві
У його трехнефному обсязі домінуючу роль грає центральна частина шириною в 10м з хрестовим перекриттям і хорами над центральним входом, бічні ж при ширині всього в 0,8м під циліндричними склепіннями мають двоярусну структуру з галереями-еспорами на верхньому і аркадами – на нижньому.
Зовнішні фасади колишнього Жолкевського домініканського костелу прикрашені пілястрами іонічного ордера (нижній ярус), спареними пілястрами тосканського ордера (верхній ярус), розірваними трикутними фронтонами в стилі бароко (трансепт і головний неф) і невеликий сигнатуркою над средохрестям.
З трьох сторін храм святого Іософата оточує кам’яний п-подібний обсяг келейного будинку споруджений на місці дерев’яного наприкінці XVIII столітті, який являє собою двоповерхову споруду під двосхилим дахом з коридорним плануванням.
Увесь периметр монастиря, в тому числі і дзвіниця XIX століття віддалена на південний захід від будівлі костелу, оточений єдиною каменною стеною з необробленого каменю, західна частина якої декорована глухою аркадою, під захистом двох’ярусної круглої оборонної вежі з амбразурами в південно-східному куті.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Жовква, вул. Львівська, 5.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М09 (E372) (Львів – Жовква – Рава-Руська), а потім по місту Т1425 (Івано-Франкове – Жовква – Кам’янка-Бузька), яка проходить вздовж південної стіни колишнього домініканського монастиря біля площі Вічевої.
Громадським транспортом до автостанції Жовкви, яка знаходиться під оборонною стіною костелу святого Іософата.