Історія
Вид на Вічову площу з боку зруйнованого єврейського кварталу
Зосередження життя вчорашнього невеликого селища Винники що під Львовом, яке стараннями останніх представників родини Жолкевських (батька і сина Станіславів), що отримали його в нагороду за ратні подвиги в 1556 році, перетворилося на квітуче укріплене місто.
Спроектована на рубежі XVI і XVII століть за канонами ідеї “європейського ідеального міста” провідним архітектором східної Польщі італійцем за походженням Павлом Щенслівим ( -1610) (у будівництві так само брали участь зодчі Павло Римлянин ( – 1618) і Амброзій Прихильний ( – 1641)) Жовква представляла собою п’ятикутник під захистом фортечних стін і замку з серцем у вигляді Ринкової площі, яка була не стільки географічним, скільки суспільно-політичним її центром. Тут вершилася правосуддя і йшла жвава торгівля, приймалися доленосні рішення і дізнавалися останні новини…
Після смерті батьків-засновників укріплений торгове місто з Магдебурзьким правом не залишилося в стороні від головних доріг історії – його не одного разу штурмують об’єднані козацько-татарські війська під час повстання під проводом Богдана Хмельницького, але, не дивлячись на витриману тривалу облогу 1648-ого, через сім років головною площею міста все ж таки пройшли козацькі загони.
У другій же половині XVII сторіччя, коли Жовква в хитросплетіннях спадково-родинних зв’язків стає власністю родини Собєських, а її представник Ян (1629 – 1696) займає польський престол, зробивши фортецю однією з королівських резиденцій, Вічева площа була свідком пишних посольських свит і яскравих святкувань, величних королівських виїздів і почесних нагороджень вищими відзнаками Європи за перемогу над османською загрозою.
Потім серце міста, все ще перебувало у володінні польської магнатської родини Собеських, стане тимчасовою (з 1706 по 1707) ставкою союзницької російської армії на чолі з Петром I (1672 – 1725) під час Північної війни.
Вечевая площа Жовкви
Потім з другої половини XVIII будуть століть забуття, коли Жовква, покинута на призволяще своїми черговими господарями, поступово занепадає, а по її, колись жвавій, Вічевій площі гуляв лише вітер у мовчазному танці з опалим листям та рідкісний перехожий квапливої ходою проминав похмурі стіни колишньої королівської резиденції. Довершили ж справу руйнування дві світових війни ХХ століття: перша з яких спалила міський центр дотла, а друга – знищила цілий квартал.
Починаючи з другої половини ХХ століття невелике містечко під Львовом вже в якості районного центру Української РСР поступово налагоджує своє життя, центр якого на зорі нового тисячоліття перетворився у всесвітньо визнаний комплекс пам’яток архітектури.
Архітектура
П’ятикутник площею в п’ятнадцять гектар, оточений по периметру фортечною стіною з вежами і земляними валами з равелінами, в болотистій місцевості північніше Львова – ось короткий начерк Жовкви часів пізнього середньовіччя. Її внутрішній устрій з прямими вулицями, забудованими однотипними двоповерховими будинками, включав в себе всі досягнення передової наукової думки того часу: лікарню, лазню, аптеку, пошту, пивоварний завод і винний льох.
Центром же її суспільно-політичного життя була і залишається до нині Вічева площа, західна частина якої з ратушею, костелом святого Лаврентія і торговими рядами по периметру перебувала під найпотужнішим захистом – замок в оточенні оборонних веж і тванисті берега озера за фортечною стіною.
Саме звідси починали свій шлях до столиці Польського королівства через Краківську браму мандрівники і торговці, і звідси відкривалася дорога у світ спокою і первозданної природи крізь Звіринецькі врата.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Жовква, пл. Вічева.
Посилання
- Історичні факти. Шоу заради мистецтва
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М 09 ( E372 ) (Львів – Жовква – Рава-Руська), а потім – Т1425 (Івано-Франкове – Жовква – Кам’янка-Бузька), що проходить по Жовкві через Вічову площу.
Громадським транспортом до вокзалу міста, який знаходиться на паралельній з центральною площею вулиці.