Історія
Богоявленський монастир у Кременці
У рік 1636 від Різдва Христового у виконання підписаного трьома роками раніше в Кракові примирення з грецькою церквою, з дозволу польського короля Владислава IV (1595 – 1648) і благословення митрополита Київського і Галицького Петра Могили (1596 – 1647) в Кременці з ініціативи волинських хорунжого Данила Малиновського та чашника Лаврентія Древинського була заснована церква в ім’я Богоявлення Господнього і Братський монастир милосердя та слов’яно-руська друкарня при ньому.
У нових дерев’яних будівлях обителі, які були зобов’язані своїм існуванням щедрій пожертві земельних ділянок і будов місцевого дворянина Максиміліана Люлі, що розташовувалися між міським ринком і оборонними валами (1644), не лише діяла чоловіча православна громада в ім’я святого Василя Великого, а й школа для навчання дітей. Незабаром сюди ж перебрався заснований в 1630-ому шпиталь на утриманні православних церков маєтків чашника землі Волинської Лаврентія Древинського.
Дзвіниця Богоявленського монастиря Кременця
Не проіснувавши і століття під православним хрестом, з політикою посилення католицизму в східних регіонах Речі Посполитої Богоявленський монастир близько 1725 року був переданий уніатській громаді ордена василіан, які в лічені роки перебудували твердиню своєї віри в камені.
Через ще три чверті століття (початок 1800-х) братія назавжди залишила стіни обителі поблизу ринкової площі, пристосовані за сприяння Тадеуша Чацького (1765 – 1813) для потреб польського посвіти, перебравшись в монастирський комплекс з храмом Богоявлення, святими вратами і келійним корпусом між гір Черча і Ліза, що був побудований в 1760-і Станіславом Потоцьким для монахів-реформаторів.
Пройде зовсім небагато часу, і на відзначення припинення протистояння на волинських землях унії і православ’я в 1839 році орден василіан поверне твердиню православній громаді Кременця, щоб назавжди зійти з релігійною арени міста. В храмі відразу ж почалися служби, ну а чернеча життя зажевріло тут знову лише через двадцять шість років – чоловіче братство було підпорядковане Загайській обителі святого Іоанна, а потім – дерманській Свято-Троїцькій.
Перша половина XX століття ознаменувалося для Богоявленського монастиря зенітом розквіту, коли він спочатку був перетворений на самостійну одиницю православної ієрархічної структури Волинської єпархії (1907), потім на його базі була відкрита духовна семінарія (1919), а з 1920-х розпочато випуск періодичної духовної літератури “Православна Волинь”, “Духовний сіяч”, “Церква і народ”. Крім того обитель стає власником великих земельних наділів, свічкового заводу, патроном богадільні для жінок та школи-інтернату псаломщиків.
Східний фасад Богоявленського монастиря в Кременці
Досягнувши чималих результатів у справі освіти та духовного відродження православ’я в Кременці, монастир з 1934 року став резиденцією екзарха всієї України Олексія (1881 — 1943), але при цьому, не дивлячись на всі перемоги, чисельність братії стрімко скорочувалася.
Друга ж світова внесла свої корективи – монастир по-суті припинив своє існування, адже ченців залишилося не більше десятка, а атеїстичні гоніння радянської влади не залишали надії на його відродження. Так по закінченні бойових дій перед керівництвом Волинської єпархії стало питання про доцільність утримання оплоту віри і було прийнято рішення про переведення в ці стіни півсотні черниць з обічського Свято-Миколаївського скиту (1953 рік).
Однак, не беручи до уваги постійне збільшення кількості сестер Боговленского оплоту віри і його процвітання, за розпорядженням адміністративної влади монастир в 1959 році був закритий, а його мешканки розбрелися по світу в пошуках нового Дому Божого.
Храм Богоявлення і надбрамна дзвіниця
Як і більшість побратимів по нещастю святі стіни в Кременці спіткала доля запустіння зі знищенням усіляких натяків на духовність: спортзал, лікарня, склад… – не весь перелік закладів, що панували тут наступні три десятиліття.
І лише в 1990-ому в древню твердиню повернувся вогник лампадки, коли нога черниці знов ступила в свою обитель після зняття державної заборони на свободу віросповідання. Відтоді не тільки відродилися до життя споруди храмового комплексу — пам’ятки архітекрури (церква, дзвіниця, келійна, ризниця, готель), але постійними турботами православних сестер з’являються нові будівлі та споруди, що дозволяють їм працями і молитвами нести світло віри в цей тлінний світ (пошивна, пекарня, золотошвейна, бібліотека).
Архітектура
Богоявленський монастир у Кременці – це розташований на площі в чотири гектари комплекс споруд, що складається з храму з прилеглим до нього Н-подібним келійним корпусом, готелем, в’їзною брамою, дзвіницею і безліччю господарських і робочих будівель.
Костел Богоявлення, виконаний в стилі пізнього бароко, являє собою однонавовий прямокутний (45м х 15м) храм з витягнутими пресвітерієм і нартексом, що трьома арочними входами відкриває шлях в основний простір під напівциркульним склепінням на распалубках. Декоративною особливістю внутрішньої обробки служать приставні пілони тосканського ордера, на які спираються підпружинені арки.
Комплекс кременецького Богоявленського монастиря
Зовнішнє оформлення будівлі, виповнене з вишуканістю мінімалізму, відрізняє арочна ніша з фрескою трикутного фронтону, пілястри тосканського ордера, арочні віконні отвори і атрибут духовного призначення – мініатюрні декоративні главки на двосхилому даху.
Примикаючий до південного фасаду двоповерховий келійний корпус коридорного планування з прямокутним (20м х 15м) внутрішнім двориком в південній частині мають два утворюючих курдонер ризалита, які раніше використовувалися в якості особистих покоїв настоятеля і трапезної.
Дзвінниця ж, споруджена в перше десятиліття ХХ століття, – симбіоз архітектурних стилів, що породив унікальне триярусне творіння з проїзною аркою на першому, і двома зменшуваними чвериками на другому і тертому. Її багате оздоблення псевдоруськими і бароковими деталями в поєднанні з фресковими зображеннями практично не залишиє без уваги ні єдиного елемента конструкції, створюючи неповторний цільний образ.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., м Кременець, вул. Дубенська, 2.
Посилання
- Геральдика. Герб Потоцьких Пилява
- Нотатки мандрівника. Величний Кременець
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) до центральної вулиці Кременця (О. Ольжича / Дубенська / Т. Шевченко / Вишневецькій). Богоявленський монастир розташований в північній її частині.
Громадським транспортом з Тернополя / Дубно до Кременця (зупинка біля жіночого монастиря, який розташований уздовж прямування громадського транспорту).