Історія
Кременецька Воздвиженська церква
Два оберега східних кордонів міста у вузькій квітучій долині у підніжжя каньйону в руслі давно зниклої річки – оповиті примарним серпанком таємниць і легенд гори Замкова та Черча Кременця. Причому остання надійно зберігає свої секрети під густим покривалом зеленого лісу, хоча, можливо, саме тут були вписані перші сторінки в історію майбутнього форпосту Речі Посполитої.
А почалася історія з поселення на північній горі ченців. Якої віри вони були і хто їх підтримував – залишається загадкою досі (хоча швидше за все це була православна громада), от тільки незабаром тут вже виросли високі, міцні дерев’яні стіни і потужні оборонні вежі монастиря, котрі стали на захист рідної землі пліч плечу з твердинею на Замковій горі (XI сторіччя).
Століттями два цих вірних стража захищали Кременець від східної загрози, але татаро-монгольські набіги, що ставали рік від року все більш жорстокими, все-таки зробили свою чорну справу, знищивши бойової оплот віри з Хрестовоздвиженською церквою в його серці на початку XVII століть, хоча замок при цьому так і не заплямував свою репутацію “Непереможного”.
Так що чернечій братії, що залишилася в живих після розгрому, довелося шукати новий притулок для своєї віри. Ним став П’ятницький Запотоцький православний храм, який 18 лютого 1632 року згідно з розпорядженням уряду переселився в Дубненське передмістя, поступившись своєю будівлею монастирю.
Південний фасад церкви Воздвиження Кременця
Ось тільки збудована з дерева ж будівля обителі Воздвиження Чесного Хреста Господнього недовго існувала на цьому мете – під час чергової польсько-турецької війни 1672 – 1676 років, її звернули на попіл татарські загони. Подія ця сталася 15 листопада в перший рік бойових дій.
Відродження ж прийшло до храмових стіни вже на новому місці – на головній міській вулиці Широкій біля Дубненського в’їзду навпроти Богоявленського монастиря в 1684 році з’явилася дерев’яна православна церква. Проста в архітектурному плані, але на перетині жвавих торгівельних шляхів вона незабаром завоювала серця місцевих православних парафіян.
Та тільки в православ’ї їй судилося перебувати не довго, піддавшись віянню часу і тиску адміністративної влади вже на початку XVIII століття її церковні служителі прийняли Унію, де вона перебувала аж до приєднання Волині в 1795 році до імперії двоголового орла, коли за розпорядженням Катерини II (1729 – 1796) була повернута законним власникам – православній громаді.
Центральний фасад церкви Воздвиження в Кременці
Час безжалісний. Наприкінці кінця наступного століття дерев’яна Хрестовоздвиженська церква, що налічувала вже без малого два сторіччя на своєму віку війн і смути, в кінець занепала. Так що в 1887 – 1889 році на її місці було споруджено нову храмову будівлю (як данина традиції – так само з деревини), приписаного до кременецького Миколаївського собору.
Радість процвітання і спокою початку ХХ сторіччя швидко потонула в чорній імлі двох світових воєн і безпросвітної атеїстичної політиці Радянського Союзу, перші з яких принесли храму фізичні рани, а остання – знищила його духовно (церква була закрита в 1958 році).
І лише передчуття зорі нового тисячоліття змогло вдихнути у вмираючі стіни оплоту православ’я нове життя, коли в 1991 році кременецька церква Воздвиження Чесного Хреста знову відчинила свої двері після повторного освячення, а вісьмома роками пізніше – офіційно відсвяткувала сто десяту річницю з дня закінчення свого будівництва.
Архітектура
Дерев’яний однонавовий хрестоподібний в плані храм в північній частині центральної міської вулиці являє собою будова в псевдоруському стилі (акцент у вигляді щипців і кибалок) з дзвіницею над бабинцем і цибулиною на високому світловому барабані над средохрестям. Проста орієнтована із заходу на схід витягнута будівля завдяки нашаруванню разнооб’емних контурів малює унікальний силует всієї конструкції.
Північний фасад кременецького Хрестовоздвиженського храму
Двоярусна дзвіниця над бабинцем з двома бічними прибудовами – споруда, що складається з зчленованих різьбленим фризом прямокутного і восьмигранних об’ємів під високим шатровим дахом. Прикрасами її служать кутові пілястри і декоративні главки на бічних крилах, а також різьблені наличники і ажур плетіння віконних прорізів.
Центральну храмову частину з бічними порталами вінчає декоративна схилий дах з цибулиною на високому восьмигранному світловому барабані, прикрашеному стрілчастими стиснутими вікнами на кожній з них і вторячими малюнку дзвіниці різьбленою обробкою гладі стін.
Розташована в східній частині апсида – кубічна будова з глухою східною стіною під двосхилим дахом зі здвоєними стрілчастими стиснутими віконними прорізами за рельєфною решіткою і шатровою голівкою на квадратному глухому барабані.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., м Кременець, вул. Дубенська, 7.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Величний Кременець
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий). Далі через Кременець уздовж головної вулиці О. Ольжича / Дубенська / Т. Шевченко / Вишневецька, в північній частині якої розташована Хрестовоздвиженська церква.
Громадським транспортом з Тернополя / Дубно до Кременця (храм Воздвиження Чесного Хреста).