Історія
Центральний фасад храму Преображення Господнього в Кременці
Берестейська унія 1596 року, що викликала бурю емоцій і породила хвилю супротиву, подарувала світові не тільки унікальний симбіоз православ’я і католицизму, але й унікальні архітектурні свідоцтва свого зародження. Так в Кременці вже на рубежі XVI – XVII століть за ініціативи міського старости з магнатського роду Вишневецьких – Януша Антонія (1678 – 1741) – з’явився перший уніатський кам’яний костел в ім’я Святого Духа підпорядкований уніатському Володимирському єпископату.
Його ж стараннями в місто у підніжжя Кременецьких гір в 1701 році прибули перші єзуїтські ченці, які утворили при новому храмі братство на противагу новоствореному православному Богоявленському монастирю розташованому поруч.
Зростання громади храму в самому серці міста навпроти стародавнього замку на вершині високої гори та посилення впливу Унії на уми і серця місцевого населення призвели до того, що в 1731 році єзуїтським орденом за сприяння та активної фінансової підтримки все тієї ж сім’ї Вишневецьких (братів Януша та Михайла Сервація (1680 – 1744)) був закладений новий величний костел на честь Всесвятого Духа, патрона і засновника “Товариства Ісуса” Ігнатія Лайоло і покровителя Польщі Станіслава Костки по проекту архітектора ордена Павла Гіжицького (1692 – 1762) (хоча існує думка, що самі креслення належали руці Паоло Фонтана (1696 – 1765)).
Архітектурне оздоблення кременецького колишнього єзуїтського костелу
Чотирнадцять років праць і величезних грошових витрат не минули дарма – Кременець отримав не тільки величний храм (фундатором став старший з братів), але і побудовані разом з ним будівлі Колегіуму, який перетворив його в релігійно-просвітницький центр східної частини Польського королівства.
Загроза повного знищення єзуїтів, що наступила після заборонної булли папи Климента XIV від 1773 року, призвели до закриття обителей ордена по всьому світу. Кременецький центр просвіти не став винятком: Колегіум і монастир були розформовані, а костел – звернений на парафіяльний.
Руїни ж Речі Посполитої (остаточний розвал федерації Польщі та Литви настав після періоду занепаду в 1795 році) поховали під своїми уламками і уніатство в Волині, коли на ці землі знову простягся скіпетр імперії двоголового орла. Домінуюча державна релігія – православ’я – зосередила в своїх руках переважну частину храмів краю, перепідпорядкувавши їх з найвищого благословення імператора.
Храм Преображення Господнього Кременця
Хоча храм вже впродовж сорока з лишком років існував під лампадкою православ’я, з приходом в стіни колишнього Ліцею-Колегіуму (розформований після польського повстання) Волинської духовної семінарії (1840-й), його переосвятив в Семінарську холодну церква на честь Преображення Господнього архієпископ Волинський Никанор (1787 – 1856).
Будинок Божий служив надійною опорою своїй пастві, даючи промінь надії у мороці туманних днів почала ХХ сторіччя всім стражденним душам, аж до 1939 року, коли нога радянського солдата ступила на волинські землі, а з ним прийшла і державна політика войовничого атеїзму з її знищенням храмів і стратою інакомислячих – святиню було закрито.
В післявоєнні роки в ім’я повного забуття релігійного минулого Преображенська церква за розпорядженням радянської влади була пристосована під потреби факультету фізичної підготовки інституту, що розташувався в навчальних корпусах колишнього Ліцею.
І лише з набуттям Україною незалежності в 1991 році політика церковних гонінь офіційно була припинена, і іскра Господня повернулася в серце Кременця разом з представниками Української Православної церкви, під крилом яких собор процвітає і понині.
Архітектура
Вежі-близнюки колишнього єзуїтського костелу Кременця
Тринефний орієнтований зі сходу на захід з трансептом колишній єзуїтський костел має хрестову в плані структуру (42м х 33м) з двома симетричними вежами по боках від центрального входу.
Виразності його образу надають багаторазові раскреповки арок, антаблементів, карнизів і пілястр, які створюють об’ємний образ на додаток до візуальної спрямованості вгору завдяки високим шпилям веж-близнюків та витягнутим силуетам віконних прорізів підкреслених лиштвами з яскраво вираженим замковим каменем.
Внутрішній обсяг храму просторово розділений шістьма пілонами, чотири західних з яких за допомогою вітрил і підпружинених арок несуть купол на круглому барабані, підтримують систему напівциркульних і хрестових склепінь. Найвища його точка – зеніт купола – відстоїть від земної тверді на двадцять вісім метрів. Особливістю ж бічних нефів є членування на капели з індивідуальним перекриттям.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., м Кременець, вул. Ліцейна, 1.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Величний Кременець
- Історичні факти. Артерії середньовіччя
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий). У місті по головній вулиці О. Ольжича – Дубенська – Т. Шевченка – Вишневецька, в центральній частині якої розташований колишній єзуїтський костел.
Громадським транспортом з Тернополя або Дубно до старої частини Кременця, де розташований храм Преображення Господнього.