Розмиті часові межі при відсутності документальних свідчень надійно зберігають таємницю народження переважної більшості сучасних міст і селищ України. Немов норовлива кокетка вони зменшують свій вік, прикриваючись ілюзорним покривалом пожовклих сторінок в витіюватих завитках старовинних документів і умовним поняттям “місто”.
1778 рік вважається офіційною датою заснування Маріуполя, але тоді як же знахідки глиняного посуду віком п’ять тисяч років або предметів козацького побуту (трубка кінця XVII – початку XVIII століть), знайдені на невеликій ділянці вишукань в районі ДТСААФу (вул. Ковальська) під час перших ініційованих Маріупольським краєзнавчим музеєм вишукувань 2010 року на місці передбачуваного місця розташування фортеці Кальміуської паланки Війська Запорозького?
Проведені на добровільній основі і особистому ентузіазмі учасників розкопки в перший же рік дали багатий матеріал для наукової роботи, але не пробудили інтересу у міської влади. Фінансування як не було, так і немає. Зібравшись з силами, добровольці продовжили свої роботи під керівництвом любителя-краєзнавця Миколи Шевченка через два роки. Їх колекція знахідок поповнилася глиняними черепками, зразками гудзиків і цінною знахідкою жетона металургійного заводу “Нікополь” (передані в краєзнавчий музей).
І ось нові сенсаційні знахідки 2015 року, приховані на глибині півтора метрів під маріупольською бруківкою: склад-холодильник зі слідами збереженого улову (глибина 2,4 метра з термоляційними стінами і вибіленою вапном підлогою), що є непрямим підтвердженням теорії вчених Музею Запорізького козацтва про рибно-рослинний раціоні харчування вільних українських воїнів, предмети життя епохи неоліту, що датуються V тисячоліттям до н.е., і черепки посуду Салтовської культури (середина VIII – початок Х століть).
От тільки вся участь місцевої влади у пошуках реального віку Маріуполя звелася… до чотирьох подарованих археологам-любителям перед об’єктивами телекамер гламурних лопат (дві рожеві, дві блакитні). Так що і нині дух пізнання минулого, який може відкрити нову сторінку Приазовських степів в гирлі Кальміусу, де за легендами ще в VII столітті існувало поселення войовничих древніх слов’ян-водників Адомахи, а в XVI сторіччі руська фортеця Кальміус, що стала прародителькою фортеці Домаха Кальміуської паланки запорожців, тримається на голому ентузіазмі.