Історія
Вежі управління Старого шлюзу
Ідея вільного судноплавства по Дніпру займала розуми самодержців всеросійських ще з часів Пера I (1672 — 1725), який взагалі мав до флоту великий інтерес. Навіть були зроблені певні кроки: з Англії був запрошений досвідчений інженер Джон Перрі (1670 – 1733), який провів попередні вишукувальні роботи, але запропонований ним царю проект був відкинутий у зв’язку з високою собівартістю.
Наступна спроба була зроблена вже при Катерині II (1729 – 1796) французьким інженером Француа де Волланом (1752 – 1818), який розробив систему шлюзів, що забезпечили вільне судноплавство по великій українській річці аж до Чорного моря, але натрапивши на одвічні російські хабарництво і лінь проект, що вже почав втілюватися в життя, був зупинений і забутий.
Потім будуть ще спроби здешевити переміщення вантажів за коштами річкового судноплавства загальним числом дванадцять, але втілиться в життя царська мрія лише після падіння Російської імперії і запанування на Дніпровських порогах нової комуністичної влади, яка з витратами і людськими ресурсами рахувалася мало.
Арочний портик західній опорної стіни нижнього б'єфу
Так вже через чотири роки після остаточного встановлення радянської влади на українській землі був підготовлений проект грандіозного будівництва комплексу гідроелектростанції з трикамерним шлюзом на Дніпрі. Для чого в 1925-му до Запоріжжя прибула комісія з самим Львом Троцьким (1879 – 1940) на чолі… але зрушила з мертвої точки справа лише через два роки. Відрапортувати про початок будівництва поспішили всі центральні газети країни рад, захлинаючись обговорювали деталі безпрецедентного проекту, а тим часом будівництво ДніпроГЕС лише починалося.
Колосальне будівництво було тріумфально закінчено 10 жовтня 1932 року в день народження свого творця Олександра Васильовича Вінтера (1878 – 1958), який за підтримки американської консультаційної групи Купера зробив мрію реальністю. Трикамерний запорізький шлюз був введений в експлуатацію 28 травня 1934 року разом з річковим портом проходом судна “Софія Перовська”; і низка судів і барж ланцюгом потягнулася там, де нещодавно вирували води Дніпровських порогів.
Однак, Друга світова, яка ступила на цю землю в 1941-му принесла з собою забуття генію людської думки – 18 серпеня при відступі радянськими військами разом з трьома тисячами біженців Олександрівська гребля була підірвана, в наслідок чого рівень у верхньому б’єфі знизився і унеможливив судноплавство.
Пункт управління запорізьким Старим шлюзом
Шлюзи стояли сухими аж до закінчення відновлювальних робіт після завершення бойових дій 8 червня 1944 року, хоча електростанція і була частково відновлена під час окупації, але потім знов підірвана на цей раз вже відступаючими німцями.
Наростаючий з кожним роком суднопотік (перед шлюзом шикувалися великі черги) і збільшення розмірів кораблів (клас річка-море – 118м) наприкінці 1960-х поставили перед керівництвом Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР питання про спорудження більшого судноплавного каналу.
Будівництво та пуск в експлуатацію Нового запорорізького шлюзу відбулося напередодні святкування шістдесят третьої річниці революції 1917 року (5 листопада 1980-го). З тих пір питання про зупинку на ремонт старої транспортної судноплавної артерії був лише питанням часу.
6 вересня 1993 року запорізький шлюз, що вірою і правдою прослужив майже шість десятиліть ділу судноплавства на Дніпрі, нарешті був закритий на капітальний ремонт. Через шість років були зняті його вхідні ворота, які замінили шандори і… нічого. Роботи так і не були відновлені до сьогоднішнього дня. Лише дві вежі-щогли нині з надією дивляться в майбутнє і нагадують про те, що колись було жвавим річковим шляхом.
Архітектура
Західна підпірна стіна Старого шлюзу в Запоріжжі
Конструкція старого каналу, проритого в мисі лівого берега Дніпра вище Хортиці, проста: складається з трьох камер доваженою сто метрів кожна з поступово знижувальним рівнем і аванпортом в верхньому б’єфі, загальний період шлюзування по яких становить близько однієї години. Для зручності навігації і швартування при вході в шлюз з нижнього б’єфу західна підпірна стіна прикрашена арковим портиком.
Пункт управління старим шлюзом розташований в двох симетричних триповерхових вежах, споруджених у стилі сталінського ампіру, вершину яких вінчають восьмигранні ротонди під шатровим дахом, а верхній ярус периметрально оперізують відкриті балюстради.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, гребля ДніпроГЕС (лівий берег).
Посилання
- Історичні факти. Місто за порогами Дніпра
Як дістатися
По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т08 03 (Маріуполь – Запоріжжя). У місті прямувати головною (Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе) до Олександрівської греблі. Старий шлюз розташовується між новим каналом і естакадою ДніпроГЕС.
У Запоріжжі їхати громадським транспортом, що прямує уздовж пр. Леніна до центральної площі Запоріжжя / зупинки “ДніпроГЕС”, а потім пішки – по естакаді до Старого шлюзу.