Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Пам'ятник відпочиваючим в Бердянську

Історія

Пам'ятник відпочивальникам туристам в Бердянську Бердянський пам'ятник туристам

Зоря нового прогресивного ХХ століття. Бердянськ вже відбувся як великий торгово-промисловий центр-порт азовського узбережжя. Але крім створених людськими руками економічних передумов для розвитку (порт, підприємства, залізничне сполучення) є у міста ще одна не реалізована потужна складова, про існування якої адміністративна влада не згадувала до якогось часу.

Унікальна природа, де духмяний запах різнотрав’я українських степів перемішується з солоним багатим йодом морським повітрям, золотий пісок іскриться під ласкавим сонячним променям шість місяців на рік, грязьові ванни молодят тіло, а прохолодні хвилі в одну мить знімають втому душі, в контексті бердянського економічного життя почали розглядатися лише в 1902 року, коли була побудована перше дерев’яна будівля грязелікарні.

Перший сезон відразу ж дав блискучі результати, і з тієї пори відпочиваючі стали невід’ємною складовою курорту на березі Бердянської коси. Протягом перших трьох років офіційного його існування йде активне розширення початкового комплексу (збільшення площі грязелікарні, спорудження будівлі для купання та прийняття сонячних ванн, відкриття буфету і облагороджування прилеглої території), яке сприяє популяризації відпочинку на азовському узбережжі і щорічному збільшенню кількості туристів.

Пам'ятник "колорадським жукам" - відпочиваючим в Бердянську Пам'ятник "колорадським жукам" - туристам в Бердянську

Навіть з жахливого становища Бердянська, який опинився в зоні бойових дій Першої світової (1914 – 1918), міське керівництво змогло здобути свій зиск – отримана в 1915 році субсидія витрачена на будівництво нового кам’яного комплексу грязелікарні з курзалом (роботи закінчені через два роки).

Більшовицький переворот і громадянська війна 1917 – 1922, основні військові дії якої розгорталися саме біля південних кордонів Російської імперії, привели курорт в повний занепад, потік відпочиваючих абсолютно впав (який вже відпочинок, коли війна на порозі), а туристична інфраструктура поступово руйнується.

Нова країна рад, що запанувала на українських землях після всіх цих трагічних подій, перейнялася душевним і тілесним оздоровленням своїх громадян ще в 1919 році, коли В.І. Ленін (1870 – 1924) підписав телеграму про необхідність збереження і розвитку південних морських курортів, в число яких, звичайно ж, входив і Бердянськ.

Ось тільки реалізація поставлених завдань почалася із запізненням на шість років (1924): протягом наступних чотирьох років до міста і його зоні відпочинку в терміновому порядку підводяться комунікації, а поряд з природним підігрівом лікувальних грязей налагоджується штучний (за допомогою парового опалення). Так що можливість якісно прийняти відпочиваючих збільшилася майже в чотири рази. Крім того тут практикують видатні медики з усіх куточків країни.

Валізи і рюкзаки бердянського пам'ятника туристам Валізи і рюкзаки пам'ятника відпочиваючим в Бердянську

У передвоєнні роки кількість туристів на Бердянській косі тільки за офіційними даними досягало чотирьох тисяч чоловік за сезон, чому немало сприяли відкриття трьох нових санаторіїв і будівництво аеросолярію.

Окупаційна влада, що увійшла в місто 7 жовтня 1941 року, на території колишньої здравниці зі всесоюзною популярністю розмісти концтабір, а узбережжі огородили дотами, при відступі ж в 1943-му німецькі війська і вщент спалили все що могло горіти. Закінчення бойових дій місто зустріло в суцільній руїни.

Відновлювальні роботи розтягнулися на три роки. 16 травня 1946 року бердянський курорт прийняв перший після війни заїзд відпочиваючих, хоча грязелікарня і прилегла територія лише починали своє відродження з руїн. Але це був лише початок шляху до звання здравниці державного значення, яке місто отримало в 1970 році завдяки найсучаснішій за мірками того часу туристичній інфраструктурі з базами відпочинку, розважальними комплексами, лікувальними корпусами, величезним парком і любові відпочиваючих, і підтвердження цього високого статусу вже владою незалежної України в 2005-му.

А напередодні вшанування чергового дня міста 19 вересня 2011 року на центральній міській вулиці курортного Бердянська був встановлений створений за проектом та силами “Міста майстрів” Віталія Белтадзе пам’ятник тим, з ким нерозривно пов’язана його доля ось уже більше ста років – відпочиваючим.

Архітектура

Чемодан і ласти пам'ятника відпочиваючим туристам в Бердянську Чемодан і ласти

П’ять гранітних брил різної форми і забарвлення рукою майстра перетворені в непідйомні валізи, рюкзаки туристів, які щоліта заповнюють всі міські бульвари і кафе, за допомогою кованих елементів – ось що становить основу композиції пам’ятника відпочиваючим в Бердянську.

Родзинкою ж сучасного художнього шедевра служать настільки невід’ємні елементи будь-якого туриста, що зібрався на морське узбережжя, як ласти для підводного дослідження глибин і кепка від жаркого південного сонця виконані за допомогою все тієї ж техніки художнього кування створюють незабутній образ, який гармонійно доповнює тонкий натяк на жартівливе прізвисько відпочиваючих у вигляді колорадського жука на куті однієї з валіз.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, пр. Азовський (квартал поруч з центральною міською площею).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е 58 (М 14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ. По місту: пр. Східний / Мелітопольське шосе / пр. Азовський, в центральній частині якого знаходиться пам’ятник відпочивальникам (орієнтир ПК “Софіт”).

Громадським транспортом до Бердянська, а потім до головної площі міста, поруч з якою розташована пам’ятка туристам.