Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Бердянська чоловіча гімназія

Історія

Бердянський державний педагогічний університет Бердянська чоловіча гімназія

Неможливо переоцінити роль особистості в історії. Одні в ходять в літопис як криваві диктатори і руйнівники, імена інших народ пам’ятає через століття за благі справи в ім’я суспільної користі, треті ж залишаються на сторінках фоліантів прізвищем з ініціалами на одному рядку. Але при цьому кожна історична особистість приходить в строго призначений їй долею час щоб виконати свою місію…

Друга половина XIX століття, коли Бердянськ з торгового порту поступово почав перетворюватися на повноцінне місто з розвиненою інфраструктурою, біля його керма в 1872 році став Костянтин Пантелеймонович Константинов (1830 – 1896). Всього за три роки його правління (в 1875 році від подав прохання про відставку у зв’язку з погіршенням здоров’я) був відкритий Громадський банк, перейшов у комунальну власність в рахунок погашення недоїмок Зимовий театр, з’явилися нові будівлі у Міської управи і пожежної частини…

Завершення центрального фасаду будівлі університету в Бердянську Завершення центрального фасаду будівлі гімназії

Але головне досягнення Костянтина Константинова лежать в сфері освіти: субсидування жіночої прогімназії, відкриття двох народних училищ, отримання дозвілу на відкриття першого в імперії двокласного училища, пошук додаткових коштів для відкриття жіночої школи для бідних дітей. Вінцем же його діяльності стала чотирикласна Бердянська чоловіча гімназія, відкрита 8 вересня 1872 року у тимчасово орендованих приміщеннях з перспективою будівництва власного будинку.

Так вже восени 1873 роки сім’я відомих в місті будівельників Соловйових в особі братів Миколи і Михайла почали виконувати підряд на втілення в життя проекту інженера Костянтина Єльського (1837 – 1896) з будівництва центрального корпусу гімназії. За ходом робіт, основний обсяг яких планувалося завершити вже через рік для чого тут щодня працювали п’ятдесят каменярів, особисто наглядав сам градоначальник.

Виниклі після відходу з поста Константинова фінансові проблеми дещо уповільнили хід будівництва, але силами Бердянського повіту відсутне фінансування було отримано (не дивлячись на відмову губернської влади і особисто міністра освіти). Так що 3 лютого 1877 року, коли в присутності свого головного ідейного натхненника Костянтина Пантелеймоновича була відкрита гімназична каплиця, середній навчальний заклад вже з повним числом класів, нарешті, отримав власний дах над головою.

Погруддя Шмідта і Хавкіна у Бердянського педагогічного університету Погруддя Шмідта і Хавкіна

Нова велична споруда в серці міста по праву стала однією з найкрасивіших в окрузі; про його високе призначення ж гордо сповіщала величезний напис “Чоловіча гімназія” на центральному фасаді.

Історія навчального закладу перших 25 років – предмет гордості і жалю про втрачені можливості: перший випуск 15 червня 1887-го, загальне число учнів – 5415 чоловік, кількість випускників – 257 юнаків. І все ж аж до останнього випуску в 1919-му гімназії вдалося випустити близько двох тисяч підготовлених для вступу до вищих навчальних закладів фахівців.

Після закінчення громадянської війни навіть у блюзнірською радянської влади не піднялася рука на величний архітектурний шедевр в центрі старого Бердянська. За ним залишили місію підготовки молодого цвіту нації. Вечірній робочий технікум, професійна технічна школа, індустріальний технікум, педагогічні курси і педтехнікум змінювали із завидною регулярністю один одного в цих стінах, поки його спеціалізація все ж була визначена як педагогіка – в жовтні 1932-го тут відкривається учительський інститут, якому через сім років було присвоєно ім’я військової льотчиці Поліни Денисівни Осипенко (1907 – 1939).

Центральний корпус чоловічої гімназії в Бердянську Центральний корпус педагогічного університету

Під час Другої світової, коли місто на березі Бердянської затоки було окуповано німецькими військами, в будівлі колишньої гімназії влаштувався шпиталь, який під час відступу був повністю звернений на попіл (залишилися лише кістяки стін).

У повоєнні роки поступово повернулася мирне життя і в цей храм знань. Його відновили, а 1 вересня 1953 року вищий навчальний заклад в цих стінах перейменували в Бердянський педагогічний інститут, який діяв в цьому статусі аж до 2002 року, коли йому було присвоєно високе звання університету. Так в якості одного з провідних культурних і інтелектуальних центрів з науковими зв’язками у всіх куточках нашої планети Північного Приазов’я він діє і понині.

Архітектура

Виконаний в стилі середньовічного північноіталійського зодчества з червоної цегли головний головний корпус Бердянського університету має складний периметр (центральна виступаюча частина, два перпендикулярних бічних флігеля), довжина якого становить вісімдесят метрів.

Північно-західний фасад колишньої бердянської чоловічої гімназії Північно-західний фасад чоловічої гімназії в Бердянську

Всі архітектурні деталі будівлі виконані за допомогою техніки фігурної кладки будь-то зубці аттикового пояса або напівколони аркових віконних прорізів, нависаючи кутові вежі-еркери і французький руст площині стін, багатошарова підкарнизна аркатура і арковий портал центрального входу з двома нішами з боків, розірваний декоративний фронтон і малюнок міжярусного карнизу, так що створюється загальна гармонійна картина.

З боків від центрального входу в двох симетричних нішах розташовані бронзові погруддя на мармурових постаментах-колонах двох найзнаменитіших учнів бердянської гімназії: одного з ватажків повстання на Чорноморському флоті 1905 року лейтенанта П.П. Шмідта та переможця чуми і холери імунолога-епідімеолога В.А. Хавкіна, які були відкриті 1 вересня 2005 року в присутності військового аташе Індії.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шмідта, 4.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е58 (М14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ. По місту: пр. Східний – вул. Консульська – пр. Праці до повороту за парком на вул. Шмідта, де розташована будівля колишньої чоловічої гімназії.

Міжміським транспортом до вокзалів Бердянська, а потім пішки в центр міста по вул. Земській до парку ім. Шмідта п’ять кварталів, де знаходиться педагогічний університет.