Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Троїцький монастир у Корці

Історія

Корецький Троїцький монастир Троїцький монастир в Корці

У ті далекі часи, коли Київська Русь була як ніколи сильна і грала одну з провідних ролей в східноєвропейській політиці, десь в глибинці волинських земель на перетині торгівельних шляхів з Європи в Азію з незримим, але від того не менш міцним, духовним зв’язком Святих місць з’явилося невелике селище під ім’ям Корчеськ, якому самою долею було призначено стати великим релігійним центром.

Так згідно переказам від 1064 року першою на цій благодатній землі з’явилася жіноча обитель Благовіщення Пресвятої Богородиці. Вона була зобов’язана своїм народженням паломництву Варлаама Почаївського по святих місцях, вінцем закінчення якого і стало ця знаменна подія.

Та тільки творення і православна віра були не в честі у тих, хто жив лише війною і грабунком – через два століття безжальні татаро-монгольські орди Батия під час Західного походу 1236 – 1242 стерли Благовіщенський дівочий монастир з лиця землі.

Південний неф собору Святої Трійці в Корці Південний неф Троїцького собору

Невдовзі він відродився на колишньому місці на північному півострові Корецького тригір’я, але в новому вигляді (з потужними оборонними стінами і водним ровом по зовнішньому периметру) і під новим ім’ям на честь Успіння Персятой Богородиці, щоб півтора століття витримувати часті набіги і облоги ненаситних кочівників.

У свій останній бій православний притулок Божих наречених прийняв в 1496 році, коли після двох тижнів облоги війська кримського хана Менглі I Гірея (1445 – 1515) взяли його штурмом, захопивши багатий трофей, а сам комплекс був вщент зруйнований, так що нагадуванням про нього залишилися лише сиротливо підносячі свої молитви до неба остови стін.

Відродження кляштор прийняв вже на родовій землі князів Корецьких з рук його представників Богуша Федоровича (1510 1576), який в 1571 році почав, а вісім років потому його син Яким ( 1612) закінчив роботи по спорудженню храмового комплексу освяченого на честь Воскресіння Господня.

Надбрамна вежа монастирського комплексу в Корці Надбрамна вежа комплексу

Першою настоятелькою обителі стала молодша дочка Якима Софія, що прийняла постриг під іменем матінки Серафими, стараннями якої в 1620-ому монастирський комплекс за сприяння та коштом її брата Самуїла Корецького (1586 – 1622) почав будуватися наново в камені поруч з колишніми спорудами.

Смерть останнього два роки по тому в турецькій в’язниці стала для православної святині справжньою катастрофою – новий господар фамільної спадщини князь Ян Кароль (1588 – 1633), який прийняв владу папського Риму, передав новозбудований комплекс з храмом і келійним корпусом у відання францисканського ордену.

Черницям же Свято-Воскресенського монастиря поки залишилося задовольнятися колишніми занепадаючими тісними будівлями, та й ті були відняті у них в 1752-ому, коли за наказом греко-католицького єпископа Феодосія і за підтримки урядового гарнізону їх зайняли василіани. Сестри залишилися практично без даху над головою.

Після анексії Волині східною імперією двоголового орла в 1795 році до обителі повернулися їхні колишні господарки – православні корецькі черниці, що залишилися в живих, ряди яких поповнили обручниці Христові із знищених раніше уніатством монастирів.

Навчальний корпус корецького монастиря Святої Трійці Навчальний корпус монастиря Святої Трійці

Та ось тільки через два роки їх спіткало нове випробування – руйнівна пожежа спопелила їхню домівку до тла, хоча працьовитість і підтримка останнього приватного власника Корця князя Йосипа Клеменса Чарторийського (1740 – 1810) зробили свою справу, і в 1800 році відновлений кляштор був освячений наново.

Слава і багатство обителі на березі Корчика притягували під її привітне крило все нових і нових послушниць. Крім того під її опікою були відкриті сиротинець для дівчаток і жіноче училище, що стало в середині XIX століття причиною катастрофічної нестачі внутрішніх площ.

Першим кроком на шляху усунення проблеми стала передача в 1863-ому в розпорядження світоча добра і віри споруд ліквідованого раніше монастиря францисканського ордена, які після модернізації в псевдоруському стилі півтора десятиліття потому були хрещені на честь Святої Трійці; а другим – будівництво нової Іоанно-Предтечинська теплою церкви (освячена 4 жовтня 1890 року).

Зображення святих над центральним входом дзвіниці Троїцької обителі Зображення святих дзвіниці Троїцької обителі

Закінчити зовнішній вигляд головної корецької православної святині судилося вже ХХ сторіччю, коли над центральним входом в 1905-ому з’явилася витончена дзвіниця, що офіційно розкрила свої двері в світле свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Троїцькій обителі, яка знову опинилася під польською владою в міжвоєнний період ХХ століття, довелося продовжити війну, хоч і безкровну, за своє існування з католицькою церквою, яка виказала свої претензії на 132 православних храми і 3 кляштори, включаючи корецький. Судові тяжби тривали вісімнадцять років, але і після рішення на користь сестринства була зроблена спроба силового її захоплення, що на радість не увінчалася успіхом. Пристрасті вщухли лише в другій половині 1930-х.

За підсумками Другої світової війни Волинь була захоплена атеїстичною владою червоних рад, які стирали з лиця землі всі нагадування про Бога. У ті важкі радянські часи монастир Святої Трійці став справжнім острівцем порятунку, бо не тільки приютив під своїм крилом черниць з розгромлених Дерманського і Кременецького кляшторів, а й дарував промінь віри всім стражденним. При цьому за часів безбожництва храмовий комплекс активно розвиваючись продовжував діяльність. Так що отримана з рук патріарха Пімена (1910 – 1990) в червні 1984 року ставропігія стала його заслуженою нагородою.

Південно-західний фасад Троїцького монастирського комплексу в Корці Південно-західний фасад корецького Троїцького комплексу

На зорі нового часу (кінець 1980-х – початок 1990-х), коли українська земля цілий рік святкувала тисячоліття хрещення Русі, адміністративні органи, нарешті, зглянулися над обителлю, повернувши Троїцькій не тільки її колишні господарські будівлі, Вознесенський монастир зі скитом і сиротинець, але і частину земельних наділів в 20га, де зараз розкинулись пишний сад і родючі поля.

Так що наступні десятиліття обитель не тільки відновила свої втрачені духовно-соціальні позиції, ай значно розширила поле своєї діяльності, заново відкривши недільну церковно-парафійну школу, регентсько-катехитичне училище і організувавши власний хор. Архітектурний же ансамбль став під опікою нинішніх сестер лише красивіше і не втомлюється радувати око чистотою позолоти і яскравістю фарб.

Архітектура

Корецький Троїцький собор Троїцький собор у Корці

Створюваний протягом трьох століть Троїцький монастирський комплекс включає в себе цілий ряд господарських будівель, два храми, келійний корпус і надбрамну дзвіницю, розташовані в південній частині земельного наділу площею в чотири з половиною гектар між центральною міською вулицею Корця та річкою Корчик.

Найдавнішою будівлею обителі є Троїцький собор (1620) – трехнавова чотиристовпна потинькована базиліка з червоної цегли з напівкруглою апсидою рівноширокою із середньою навою і рівновисокою з бічними, які мають східні прибудови на другому поверсі, що імітують трансепт.

Під час останньої перебудови кінця XIX століття центральний західний фасад храму придбав дерев’яну башточку надбудову восьмерик на четверику з щипцями під високим шатровим куполом, створену в візуальну противагу східному четверику з п’ятьма невеликими главками. Крім того зовнішні фасади носять сліди барокової декорової обробки: кокошникоподібні сандрики високих аркових віконних прорізів, профільований лобовій карниз, скромні пілястри доричного ордера, круглі розетки центрального нефу, неширокий фриз з вертикальним членуванням.

Дзвіниця Свято-Троїцької обителі Корця Дзвіниця Свято-Троїцької обителі

Внутрішній простір за рахунок домінування центральної нави перекритої напівциркульними склепіннями на розпалубках розкрито у височінь. Візуальне понавовий розподіл підкреслено високими подвійними напівциркульними арками, розвиненим карнизом і настінним олійним живописом.

Келійний корпус (1620) має г-подібний складений з цегли двоповерховий периметр з коридорним плануванням і однобічним розташуванням кімнат. Із зовнішньої обробки варто відзначити два контрфорса західного кута, два ризаліти під трикутними фронтонами північного крила і прості лиштви з замковим каменем прямокутних віконних прорізів.

Іоанно-Предтечинська церква (1890) примикає до північного крила келійно корпусу. Зведений з цегли, оштукатурений, хрестовий в плані з домінуючою кубічною центральною частиною обсяг храму перекрито парусно-зімкненими склепіннями. Із зовнішнього архітектурного багатства варто відзначити спарені напівколони, багатошарові карнизи, стилізовані під закомори фронтони, щипці, восьмерик під високою шатровою покрівлею з голівкою та геометричні ніші.

Південно-західний корпус православної Троїцької обителі в Корці Південно-західний корпус Троїцької обителі

Триярусна дзвінниця (1905) складається з трьох поярусно зменшуваних обсягів (прямокутник, квадрат, восьмикутник) з бічними одноярусними крилами, які доповнюють ансамбль центрального аркового наскрізного проїзду. Вінчає споруду високий шатровий дах декорований на кожному боці трьома кокошниками. Безліч архітектурних акцентів (кокошники, пояски, диньки, колонки з перехопленням) створюють витончений неповторний вигляд центральної будівлі.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Корець, вул. Київська, 59.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е40 (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). У Корці повернути на вул. Київську, в центральній частині якої розташована колишня францисканська обитель.

Громадським транспортом з Рівного / Житомира / Новоград-Волинського до зупинки “Троїцький монастир” в Корці.