Історія
Перша велика епоха реформатства, пов’язана з іменем Великого князя київського Володимира Хрестителя (960 – 1015), призвела до посилення ролі Київської Русі (ІХ – 1240), як єдиної держави, на міжнародній політичній арені. А продовжувач його справ – син Ярослав Мудрий (978 – 1054) увінчав імперію «короною» – оновленим стольним градом Києвом.
Центральний фасад Золотих воріт у Києві
Для надання столиці сучасного на той час (1037 рік) зовнішнього вигляду, що підтверджував би силу і могутність, і поліпшення обороноздатності князь Ярослав звів навколо міста земляні насипні вали, укріплені каркасними клітями. Для повідомлення із зовнішнім світом у валах були облаштовані ворота: Лясскіе (нині майдан Незалежності), Жидівські (нині Львівська площа) і Золоті (парадні) з златокупольним храмом Благовіщення на вершині, що змагаються в пишноті із Золотими воротами Константинополя, яким вони до того ж зобов’язані ім’ям.
Протягом століть врата підтримувалися в гідному їх високого звання стані — за легендою їх стулки були позолочені. Але в 1240 році, під час татаро-монгольської навали Батия (1209 – 1256), незважаючи на те, що основний удар був спрямований на Лясскі ворота, як більш уразливі, Золоті ворота зазнали значних збитків у наслідок обстрілу китайськими облоговими машинам.
До 1651 року, не дивлячись на статус головних, Золоті ворота перебувають у жалюгідному стані: від них залишилися лише кілька напівзруйнованих проїзних арок і приміщень храму. Але незважаючи на це, брами залишаються головним символом Україні – через них за старою традицією в’їжджають в місто переможці: у 1648 році – Богдан Хмельницький (1595 – 1657) (перемога над польським військом під Жовтими водами), в 1651 – польський князь Януш Радзивілл ( 1612 – 1655) (придушення повстання Богдана Хмельницького), у 1686 – російські посли (після укладення російсько-польського Вічного миру).
Боковий фасад Золотих воріт у Києві
Київські оборонні споруди, в тому числі головні ворота, в середині XVII століття потребували термінової модернізації, яка була проведена під керівництвом Патріка Леопольда Гордона фон Ахлеріуса (1635-1699). А у 1750 році військовий інженер Данило де Боскет (1702-1760) знову відновлює реконструкцію фортифікацій, в ході яких Золоті ворота було вмуровано в один з земляних валів, а поруч спорудили інші дерев’яні, які отримали те ж ім’я. Вони проіснували до 1799 року.
Другим диханням Золотих воріт стає приватна ініціатива архітектора Кіндрата Лохвицького (1774-1849), який створив комітет по їх пошуку. Результат роботи комітету не змусив себе довго чекати – завдяки документальним свідченням врата було знайдено в 1832 році, але від них мало що залишилося: кілька аркових прольотів і дві стіни монастиря. А завдяки проекту архітектора Вікентія Івановича Беретті (1781 – 1842) руїни перетворилися на дві стіни з цегляними контрфорсами.
У такому вигляді Золоті ворота пережили бурі двох світових воєн і революцій ХХ століття, а у 1970 році знову зажадали термінового втручання – кладка почала руйнуватися під впливом атмосферних явищ. У цьому ж році було прийнято рішення про спорудження захисного куполу, що відтворює первісний вигляд воріт над уцілілими частинами, включивши їх в реконструйований об’єкт.
Пам'ятник Ярославу Мудрому Золотих воріт Києва
Урочисте відкриття реконструйованих Золотих воріт відбулося у 1982 році на честь святкування півторатисячолітнього ювілею Києва. Роком пізніше в оновленому пам’ятнику архітектури відкрився експозиційний зал.
А ще через двадцять п’ять років в 2007 році була знов проведена реконструкція в наслідок руйнування використаних при попередній реставрації неякісних дерев’яних перекриттів і бетону.
Зараз цей пам’ятник Світової спадщини ЮНЕСКО, що входить до складу Національного заповідника «Софія Київська «, знову приймає вдячних нащадків Великого князя.
Архітектура
Початковий проект Золотих воріт часів Ярослава Мудрого, на відміну від оборонних споруд Західної Європи, призначався не тільки для виконання оборонних функцій, але і в якості тріумфальної арки для вшанування переможців, чому були зобов’язані високими проїзними прорізами (висота 12 м) і широкими золоченими воротами (7,5 м). Крім того, для підкреслення значності воріт для всього православного світу, над ними була споруджена церква Благовіщення, прикрашена мозаїкою та фресками. Кладка воріт складається з чергуються рядів цегли та природних каменів (граніту й кварцу). Від зовнішнього світу ворота захищав п’ятнадцятиметровий рів завглибшки 8 м.
Центральні в'їзд Золотих воріт у Києві
Під час реконструкції В.І. Беретті руїни Золотих воріт (дві паралельні стіни довжиною 25 м і 13 м, висотою – близько 8 м) скріпили металевими стяжками, вирівняли верх пілонів і для захисту від вогкості покрили вапном і листовим залізом, а крім того східний пілон зміцнили із зовнішнього боку контрфорсами. У кінці XIX століття для додаткового зміцнення їх додатково зміцнили цеглою.
Після грандіозної реставрації 1970 – 1982 років, на підставі історичних документів, Золоті ворота перетворилися на оборонну зубчасту вежу висотою 14 м з елементами земляних валів з боків і, підкресленим «малої вежею», зовнішнім фасадом. Проїзд захищає дерев’яні грати, окуті металом, і дерев’яні брами, стилізовані під XI століття, як і декор стін, відтворений за допомогою цегельної кладки. У середині будови розташувалася експозиція музею і сходовий шлях на верхній оглядовий майданчик.
Благовіщенський храм – тринефна однокупольна чотиристовпна надбрамна церква – плід колективної фантазії, створеної за історичним аналогам, що дійшли до наших днів. Його внутрішнє оздоблення радує око мозаїчною підлогою з давньоруськими малюнком у стилі Софії Київської. А шляхи до церкви проходить по щаблях бічних земляних валів.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, м. Київ, вул. Володимирська, буд 40а.
Тел. (044) 244-70-68
Офіційний сайт: https://zolotivorota.com.ua
Посилання
- Історичні факти. Золотий прототип
Як дістатися
Автотранспортом по проспекту Перемоги, до перетину з вулицею Володимирською, а потім у бік Софійської площі.
Громадським транспортом на метро до станції «Золоті ворота» або маршрутними таксі до зупинки «Золоті ворота «.