Історія
Північна тераса замку у Підгірцях
Відлік своєї історії Підгорецький замок почав у 1440 році після отримання привілеїв Іваном Підгорецьким від польського короля Владислава Ягайла III (1424 – 1444) на землі поблизу Пліснеська городища, які незабаром були укріплені замком на одному з відрогів подільської височини, що отримав ім’я свого господаря.
Наступним поворотним моментом стає перехід Підгорецького замку в 1633 році разом іншими великими володіннями на території нинішньої України в руки великого гетьмана коронного (головнокомандувача) Речі Посполитої, який керує в той час військами в цих краях, Станіслава Конєцпольського (1591 – 1646 ).
Через два роки новий власник, натхненний вдалим місцем розташування замку, починає спорудження нового палацу під керівництвом досвідченого французького військового інженера, який брав участь з ним у військових компаніях, Гійома Левассера де Боплана (1595 – 1685) та італійського архітектора, що мав досвід зведення фортифікаційних споруд, Андеа дель Аква (1584 – 1656).
Східний кутовий бастіон замку у Підгірцях
Після закінчення чотирирічного періоду будівництва (1635 – 1640) перед світом постав розкішний палац, гідний приймати коронованих осіб – місія, з якою він з честю справляється до настання смутних часів на землях Речі Посполитої: народне повстання селян (1651), польсько-турецькі війни (1666 – 1699), напади татар (1688), що залишили після себе значні руйнування. У цей період замок з прилеглими землями переходь в якості спадщини спочатку у власність сина коронного гетьмана Олександра (1620 – 1659), а потім внука Станіслава (1643 – 1682), який, не маючи дітей, був останнім представником роду.
Після згасання роду Конецпольських, Підгірці виявляються у володінні сім’ї польського короля Яна ІІІ Собеського (1629 – 1696): спочатку від Конецпольських маєток успадковує Якуб Людвік (1667 – 1737), а потім його молодший брат Костянтин Владислава (1680 – 1726).
Фортечна стіна замку у Підгірцях
Однак Підгорецький замок знов швидко змінює господаря – Костянтин Владислав у 1720 році поступається його Станілаву Матеуш Ржевуському (1642 – 1728), а ще через вісім років він переходить у спадок його синові Вацлаву (1706 – 1779), з ім’ям якого пов’язаний другий етап розквіту замку: капітальна реконструкція всіх будівель і оборонних споруд, зведення пишного призамкового костелу, переоблаштування парку та під’їзної алеї. Фактично в цей період фортифікаційна функція замку сходить нанівець і він більше стає схожим на палац – головну резиденцію величезних володінь Ржевуйскіх.
Однак період розквіту швидко змінюється періодом занепаду, пов’язаним з приєднанням Вацлава до Барської конфедерації 1768 року в підтримку суверенітету Польщі від впливу Російської імперії, в результаті чого він був відправлений польським королем у п’ятирічне зсилання до Калугу, куди його супроводжує син і спадкоємець Северин (1743 – 1811). Однак і після повернення господаря положення Підгірців не змінюється на краще (позначається брак коштів).
Замок у Підгірцях
Тяжке положення маєтку, що переходить як спадок сім’ї Ржевуйскіх спочатку до сина Северина, а потім онукові Вацлаву (1785 – 1831) продовжує поглиблюватися до моменту вступу в права графа Льва Ржевуйского (1808 – 1869), який будучи більш заповзятливим, ніж його предки, вкладає кошти в модернізацію господарства Підгірців, а виручені кошти – у реконструкцію замку-палацу. Але все ж таки князь змушений продати маєток, бо доведений до плачевного стану замок вимагав капітальної реконструкції, коштів на яку в Лева не було.
Новим власником Підгорецького замку в 1865 році стає сім’я україно-литовських князів Сангушко на чолі в Євстафієм Станіславом (1842 – 1903), які відновлюють його колишню велич, проте під час Першої світової війни (1914 – 1918) спадкоємець Роман Владислав (1901 – 1984) евакуює частину палацової колекції до Румунії, звідки вона вже не повертається, стаючи основою до лекції музею в Сан-Паулу.
З приєднанням в 1940 році до СРСР (1922 – 1991) територій Західної України, замок у Підгірцях передається Львівському історичному музею.
Атлант із всесвітом на плечах замку в Підгірцях
Подальші коректив в долю палацу внесла Друга світова війна (1939 – 1945), під час якої частина замкової тераси була підірвана, колекція розграбована, інтер’єри значно пошкоджено, а приміщення використовувалися в якості лазарету. Лише завдяки Борису Григоровичу Возніцкому (1929 – 2012), директору музею, відразу після закінчення воєнних дій врятувати частину експонатів, які поповнили експозиції та запасники музеїв львівщини.
Закінчення війни не привнесло в долю Підгірців значних змін – радянська влада продовжила використовувати його приміщення у якості медичного закладу (кістково-турбекулезний диспансер, шпиталь інвалідів, туберкульозний санаторій…), а тим часом безцінні історичні раритети зникали і знищувалися. Наочним прикладом тому служить використання призамкового костелу в якості гаража.
Остаточному знищенню внутрішнього оздоблення перлини Поділля посприяла пожежа 1956 року, яка за кілька днів знищила залишки інтер’єрів та меблів.
Північний фасад замку в Підгірцях
Нарешті після тривалої перерви у 1997 році Підгорецький замок знову опинився у веденні міністерства культури – тепер це філіал Львівської галереї мистецтв стараннями все того ж Бориса Григоровича Возніцкого, який не залишив напризволяще цей прекрасний пам’ятник архітектури і створив Фонд відродження Підгорецького палацу, силами якого зараз ведуться реставраційні роботи. А призамковій костел св. Йосипа був переданий греко-католицькій єпархії і в ньому також проходить реставрація.
Архітектура
Початковий проект замку, втілений в життя дель Аква та Бопланом на пагорбі над рівнинною ділянкою Малого Полісся за проектом «палац у фортеці « в стилі ренесансу з каменю і цегли, включав в себе двоповерховий палац з триповерховими центральною частиною і бічними павільйонами в центрі чотирикутного подвір’я, оточеного оборонними стінами і ровом з трьох сторін, а з півночі – італійським парком. Західне крило призначалося для громадських заходів, східне – особисті покої господарів. Зовнішні простір замкового двору прикрашали фонтани і скульптури, оранжереї і звіринець, а для постачання замку водою був влаштований 38 – метровий колодязь.
Герб над в'їзною аркою замку у Підгірцях
Під час реконструкції 1728 палац набувати свій нинішній вигляд: добудовується третій поверх, куполи бічних павільйонів прикрашаються скульптурами мідних атлантів, один з яких утримує Землю, а інший – Всесвіт на своїх плечах, ліквідуються рів з підйомним мостом, а інші фортифікаційні споруди прикрашаються ліпниною і пам’ятними знаками. Крім того, Вацлав Ржевуйскій вніс значний внесок до колекції палацу, поповнивши її новими експонатами живопису, зброї та літератури. Слава палацу, підкріплена тижневими бенкетами з балами і феєрверками, гриміла по всій Європі, передаючи з уст в уста опису Китайського, Золотого, Мозаїчного, Лицарського та інших залів і кабінетів, з багатим обробленням позолочених сходових прольотів і стель.
До наших днів збереглися всі архітектурні об’єкти, але, на жаль, внутрішнє оздоблення палацу втрачено безповоротно.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська область, Бродівський р-н, с. Підгірці.
Тел.: (266) 3-07-40.
Фільми, в яких задіяний палац: «Богдан Хмельницький «, «Три мушкетери», «Потоп», «Дике полювання короля Стаха», «Помилка Оноре де Бальзака».
Посилання
- Поточний стан. Пан чи пропав?
- Нотатки мандрівника. Підгірці – палац гідний королів
- Легенди. Таємниця одного каміну
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 40 (М 06) (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до повороту на Загірці, потім до Підгірців
Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова в напрямку Бродів до розвилки на Загірці, потім до Підгірців