XVII століття. Мережевий палац на вершині пагорба подільських степів, порівнянний, за словами сучасників, хіба що з Версалем. Швидкоплинна річка Горинь, штучні заплаві якої створюють чарівний каскад озер з великою кількістю риби і невисокими водоспадами. Англійський пейзажний парк-сад, де без угаву співають птахи, і так приємно побродити по ажурних містках і схилити втомлене коліно в тіні кручених альтанок. Рай на землі…
Але є в цьому благодатному місці у тиші зелені парку особливий куточок, який, окрім як з трепетним жахом, жителі навколишніх сіл і не поминали – величезний мощений поперемінно чорними і білими тесаними плитами майданчик.
Тут любив проводити дозвілля сумно відомий своєю жорстокістю Єремія Михайло Корибут Вишневецький зі своїми гостями за партією в шахи. Тільки ось фігурами таких партій виступали, одягнені у відповідні шаховим званням наряди, селяни князя з кріпаків.
Доля селянина безпосередньо залежала від майстерності ходу того чи іншого гравця – хто з суперників брав фігуру, той і отримував у повне розпорядження життя і долю кріпака князя Вмшневецкого.
Ось така жорстока гра, прозвана сучасниками “скаженими шахами”.