Приватна колекція в двадцять одну тисячу фоліантів, серед яких безліч стародруків, а зібрання приватної кореспонденції досягало дев‘ятнадцяти тисяч примірників, і зараз вражає уяву. Що вже говорити про сподівання освічених сучасників Короля Філіпа Мнішека (початок ХІХ століття) хоча б оком зазирнути в його святу святих фамільної резиденції у Вишневецькому палаці – бібліотеку, де зберігалася одна з найбільших приватних бібліотек Європи.
Але всі ті літературні реліквії, що протягом століть з трепетом і любов‘ю збиралося кількома поколіннями сімей Вишневецьких, Потоцьких, Сангушко, Чарторийських, Острозьких, Мнішек в мить розлетілися по світу, підкоряючись волі однієї людини – Андрія Єжи Мнішека, який, вступивши в права успадкування, відбув на постійне місце проживання до Франції, а унікальне зібрання, в іншим як і фамільну резиденцію, кинув напризволяще.
Вишневецькі аукціони, що проводяться наступними власниками палацу, увійшли в місцевий фольклор як приклад безвідповідальності і спраги швидкої наживи – з молотка йшло все від дверних ручок до предметів меблів, від картин до останнього приватного листа… Звичайно, літературне багатство палацу не могло не привернути своїх покупців.
Велика частина бібліотеки була викуплена графом де Толлі (1876 рік) і вивезена ним у Київ. Ось тільки підвали графської резиденції виявилися не кращим сховищем для унікального зібрання – під час прориву труби багато екземплярів були повністю знищені.
Але навіть того, що залишилося в результаті, вистачило для створення відділу стародруків та відділу рідкісних книг Національної бібліотеки України імені Вернадського, хоча шлях Вишневецької колекції і був тернистий: у 1919 році частину експонатів сім‘ї Толль викупив Всеукраїнський історичний музей імені Шевченка, а частина – була передана на зберігання Національній бібліотеці.
Лише наприкінці 30-х років ХХ століття дві частини Вишневецького зібрання родини Толль (дві з половиною тисячі експонатів), поповнені раніше придбаними експонатами тієї ж колекції із зібрання Бібліотеки імені В. Б. Антоновича та Всеукраїнської академії наук, зайняли гідне місце в НБУ імені Вернадського, де знаходяться і понині.