Один з основоположних документів по ранньому періоду історії слов’ян – «Слово о полку Ігоревім» – суцільна загадка для сучасних дослідників. Сам факт, що послужив відправною точкою для створення цього шедевра давньоруської літератури – поразка військ князя Ігоря Святославовича 1185 року в поході проти половців – досі викликає запеклі суперечки. Вірніше не сам факт битви новгрод-сіверського князя з ханом Кончаком, а її географічне місце, про яке відомо «…тут поламати списів, тут притупитися шаблям об шоломи половецькі, на річці Каялі, у великого Дона…» та «…ось вітри, онуки Стрибога, віють з моря на хоробрі полки Ігоря».
Ще з кінця XIX століття на підставі висновків М.Арістова в офіційних джерелах було прийнято ототожнювати річку Каялу з Кальміусом, а морем – Азовське, отже місцем знаменитої битви була територія нинішнього міста Маріуполь. Ця версія вважалася настільки незаперечною, що відповідні уточнюючі пояснення до тексту рукопису були поміщені в хрестоматії «Російська література». складеної М.Л.Бродським, І.М.Кубіковим.
Але в 1947 році географічне місце першої битви Ігоря з Кончаком було пересунено з легкої руки професора К.В.Кудряшова на кілька сот кілометрів північніше – в район міста Слов’янська, де зливаються річки Сухий і Казенний Торці, а остаточний розгром русичів, отже, стався на берегах ріки Кам’янки (згідно висновків професора). Азовське або Сурозьке (давня назва) і зовсім не має відношення до згаданого в поемі, бо у слов’янських народів «морем» прийнято було називати будь-яке велике скупчення води.
Та ось всього через п’ятнадцять років це твердження було оскаржене юними краєзнавцями з міста Біла Калитва Ростовської області, а захоплений відгук на їх замітку в місцевій пресі Михайла Шолохова підніс її в розряд науково обгрунтованого висновку.
Більш науково доведена версія, яка до того ж базується ще на одній фразі з тексту «Слова о полку Ігоревім», в якій князь звертається до річки «О, Донець! Не мало тобі величі, гойдав князя на хвилях…», висунута професором В.Г.Федоровим про тотожність Каяли і Сіверського Дінця. Ця версія базується на точних розрахунках автора часу і швидкості пересування військ русичів із зіставленням місць, почерпнутих з того ж джерела, висновки її ж підтверджують версію Кудряшова про битву в районі Слов’янська, а можливо і північніше.
Існує ще чимало версій, які охоплюють як Донецький регіон, Запоріжжя в районі Бердянська, і, навіть, Воронезьку область Росії. Але питання все ще залишається відкритим, адже честі вважатися географічним місцем однієї з легендарнійшіх битв давніх русичів ні одне з міст не поступиться без бою.