Історія
Вид на харківський Благовіщенський собор з вул. Енгельса
Історія собору, а вірніше ще дерев’яної церкви, почалася в 50-х роках XVII століття, коли одночасно з розвитком Харкова грунтуються форпости православ’я – церкви Різдвяна, Миколаївська, Вознесенська і Благовіщенська.
Бурхлива доля церкви рясніє трагічними подіями, першим з яких була пожежа 1738 року, коли вона була повністю знищена. Але завдяки парафіянам Залопаньского поселення церква недовго перебувала в забутті – її швидко відновили в первозданному вигляді.
Однак нова дерев’яна церква простояла недовго – у 1789 році було прийнято рішення про заміну її на кам’яну за проектом Петра Анатолійовича Ярославського (1750 – 1810), яка через п’ять років була освячена і відкрила свої двері прихожанам.
Розширення церкви, до 1836 однопрестольной (стіл для здійснення таїнства Святого Причастя у християн), пов’язане із збільшенням приходу, що викликало прибудову придельних храмів великомучеників Варвари та Іоанна Воїна за сприяння церковного старости А. Д. Скрипника. Що в наслідку дало можливість храму носити титул «Міського собору» (до 1863 року).
Центральна частина Благовіщенського собору
Розширення приходу на цьому не зупинилися, що зажадало або розширення існуючого храму, або будівництва нового. На розширеному засіданні церковного приходу в 1887 році було прийнято рішення на користь останнього і закладка нового храму відбулася 2 жовтня 1888. Новий храм будувався за проектом Михайла Івановича Ловцова (1850 – 1907) – майбутнього головного архітектора Харкова – протягом дванадцяти років, у той час як богослужіння відбувалися в старій будівлі.
Загальний кошторис будівництва собору склала 400 000 рублів. Освячено храм був у 1901 році, після знесення будівлі старого храму, з якого були перенесені ікони та церковне майно. А в 1913 році собору вже повернуто статус «Міського собору».
Після 1917 року собор не втрачає свого релігійного значення: у 1919 році праворуч освячена церква Антонія Римлянина, а в 1921 році в каплиці – Сергія Радонезького.
Важко довелося будівлі собору після 1930 року, коли в його стінах розмістили стайні та нафтосховище.
Дзвіниця харківського Благовіщенського собору
Відновлення богослужіння в соборі відбулося лише в 1943 році, після чого храм використовувався тільки як релігійна споруда. Для посилення його духу в собор були перенесені мощі святих Мелетія і Афанасія (Петеларія), а в 1946 році присвоєно статус «кафедрального».
Стихійні лиха продовжували переслідувати собор – в ніч з 1 на 2 липня 1974 ураганом зірвало хрест із дзвіниці і віднесло до річки.
Третьою святинею храму в 1993 році стали мощі мощі священномученика Олександра (Петровського).
І в 1996 році, коли вітер зігнув хрест дзвіниці, і в 1997, коли хрест і верх куполів взагалі були знищені, нещастя продовжували переслідувати головний собор Харкова.
Архітектура
Первісна однопрестольная дерев’яна церква (1655 – 1794) Благовіщення Пресвятої Богородиці була виконана в триголовий формі з окремою дзвіницею. Головною визначною пам’яткою була ікона Казанської Божої Матері в позолоченій ризі (1776 р.).
Харківський Благовіщенський кафедральний собор
Перша кам’яна церква (1789 – 1901) (проект П. А. Ярославського) була однокупольною трьохпрестольною (два теплих, один – холодний) з кам’яною дзвіницею.
Нинішній харківський Благовіщенський, вибудуваний за проектом М. І. Ловцова, п’ятиглавий з безліччю декоративних елементів зведений у візантійському стилі з чергуванням рядів червоної цегли і світлої штукатурки. Храм має два ряди вікон, що використовуються для освітлення і декорації. Загальна місткість собору сягає чотирьох тисяч чоловік завдяки своїм розмірам: висота – 59 м, ширина – 34 м.
Кам’яна дзвіниця, свого часу одна з найбільш високих (80 м), прибудована до центральної частини храму.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Енгельса, 12.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом до вулиці Полтавський шлях, а потім звернути на вулицю Енгельса.
Громадським транспортом – метро до станції «Центральний ринок» або міським транспортом.