Історія
Музей підводних човнів у Балаклаві
Знаменна бажана перемога антигітлерівської коаліції в Другій світовій (1939 – 1945), що коштувала мільйонам життя, притулку і щастя стала лише прелюдією до другого акту більш жахливої глобальної Холодної війни (1946 – 1991) між учорашніми союзниками.
Мільярди, витрачені на гонку озброєнь замість поліпшення мирного життя покоління, яке настраждалося, породили крім незліченної кількості знарядь вбивства і руйнування ще і залізно-бетонних монстрів під грифом «цілком таємно». Сотні їх по всьому світу і нині зберігають у своєму череві таємниці наддержав, але з розвалом СРСР на теренах незалежної України з одного з них у Балаклаві впала завіса таємничості.
Сухий док музею підводних човнів у Балаклаві
1953 рік. Москва. Холодна війна в самому розпалі. У товщі скелі Балаклавської бухти за особистим розпорядженням товариша Сталіна (1878 – 1953) в умовах найсуворішої таємності проводяться перші спроби буріння наскрізного тунелю для спорудження бази підводних човнів силами службовців Чорноморського флоту. Але результати піврічної роботи спантеличили фахівців – просуваючись колишніми темпами на повне завершення об’єкту під кодовим найменуванням 825ГТС потрібно 25 п’ятирічок.
З усіх кінців Радянського союзу для вирішення виниклої при спорудженні балаклавського об’єкту проблеми були покликані визнані метри в спорудженні тунелів – інженери-метробудівці. Після тривалих секретних нарад на підставі аналізу наявних даних про стан гірської породи в 1955 році було прийнято рішення прокладати наскрізний тунель методом направленого вибуху.
Південний вихід з музею підводних човнів у Балаклаві
І навіть із застосуванням такого радикального методу спорудження об’єкта 825ГТС розтягнулося на цілих вісім років, переживши на своєму шляху зникнення з карт СРСР міста під назвою Балаклава (в цілях секретності його було перетворено в закритий район Севастополя) і практичну зупинку будівництва у зв’язку з величезними матеріальними витратами (лише дев’яностопроцентна готовність бази зупинила заборонну резолюцію Микити Сергійовича Хрущова (1895 – 1971) у 1960-ому).
Період офіційного функціонування бази підводних човнів Чорноморського флоту веде свій відлік з 1961 року. Його завдання – підтримання обороноздатного стану підводного арсеналу Чорноморського флоту в якості ремонтної бази і негласна мета – нанесення останнього відповідного удару у разі ядерної атаки супротивника.
З 1969 року в офіційних хроніках об’єкт у товщі балаклавської скелі числиться як цех спеціального призначення заводу «Металіст».
Вхід в балаклавський музей підводних човнів
Лихі 90-ті ХХ століття, коли на руїнах колись наймогутнішої держави починала жити своїм життям незалежна Україна, Балаклавська база підводних човнів виявилася не при справах – російські війська спішно її покинули, рятуючи своє майно, а українським її утримання виявилося не по кишені та й без особливої потреби (досі на озброєнні знаходиться єдиний дизельний підводний човен «Запоріжжя»).
Лише на початку нового тисячоліття (2002 рік) про колись надсекретний воєнний об’єкт згадав уряд України, прийнявши рішення про організацію на її базі філії Центрального музею Збройних Сил України, але в хаосі першого десятиліття незалежності без сліду розчинилося все оснащення і запаси об’єкта 825ГТС. Лише лункі порожні коридори, та створи замикаючих ботопортів (які встояли лише завдяки своїй величезній вазі) нагадували в день відкриття 2003 року про минулу велич.
Головний тунель балаклавського музею підводних човнів
Нині експозиція музею колишньої бази підводних човнів у Балаклаві рік від року розширюється завдяки музейному персоналу, який у міру сил і можливостей заповнює порожні приміщення та споруди тематичними виставками і колекціями, пов’язаними з історією Чорноморського флоту, хоча про глобальну реконструкцію мови поки що не йдеться у світлі масштабності колишнього секретного об’єкту.
Архітектура
Про грандіозність об’єкта, спорудженого в товщі скельної породи гори Таврос говорить його протяжність в шістсот метрів при висоті – до вісімнадцяти, при цьому підводна частина становить вісім з них.
Довжина ж основної транспортної магістралі (водного каналу) становить п’ятсот п’ять метрів, пронизуючи берегову скелю Балаклавської бухти наскрізь. Обидва зовнішніх тунельних отвори, що герметично блокували заховані в скельній товщі електрокеровані ботопорти вагою в сто п’ятдесят тонн, були замасковані сіткою з частинами рослинності і гірської породи.
Шкала осадки у музеї підводних човнів Балаклави
Масштабна військова споруда, покликана зберегти безпеку повних бойових екіпажів десяти субмарин проектів 613, 615, 633 і необхідного берегового обслуговуючого персоналу (до трьох тисяч чоловік) при атаці атомної бомби в сто кілотонн, мала всі необхідні системи життєзабезпечення для автономного існування протягом тридцяти днів (вентиляція, продовольство, водопостачання, електропостачання, запас пального), які були необхідні для підготовки нанесення відповідного ядерного удару.
Підземний комплекс балаклавської бази підводних човнів включав в себе крім адміністративних приміщень сухий док (окрема частина основного каналу довжиною сто два метри при ширині десять, яка за допомогою понтонів піднімала човен для сухого ремонту); виробничі приміщення, випробувальні стенди для електрообладнання, склади пально-мастильних матеріалів і провіанту (розташовані практично вздовж усього правого берега основного каналу); мінно-торпедний ділянку для перевірки боєголовок, склади боєприпасів (коридор-відгалуження з приміщеннями-камерами в південній частині лівого берега основного каналу об’єктe 825ГТС довжиною 296м). Кожен відсік блокувався за допомогою потужних дверей і воріт із товстолистової зварної стали з бетонним прошарком.
Вхід до арсеналу музея підводних човнів у Балаклаві
Морський вхід до секретного об’єкту з боку Балаклавської бухти як і колись перегороджує автомобільний понтонний міст, для проходження якого підводним човном спочатку слід було відкачати воду з опор, що припіднімало його на півметра, а потім відбуксирувати у бік. Після завершення проходження, проводячи операції в зворотному порядку, міст оселявся на своє місце.
Вихід же з підземного тунелю об’єкта 825ГТС у гирла затоки досі надійно охороняється залізним ботопортом з бетонним посиленням, який підводився і розвертався паралельно берегової лінії каналу підйомним пристроєм розташованим в скельній товщі арочного склепіння, відкриваючи вільний вихід на безкраї простори Чорного моря.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, Балаклавський р-н, вул. Мармурова, 1.
Посилання
- Історичні факти. Таємниця із смачним запахом
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е105 (М18) (Орел – Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Ялта – Севастополь) до повороту на вул. Новикова (з боку Севастополя) або вул. Крестовського, а потім вул. Новикова (з боку Ялти), до якої примикає вул. Мармурова (орієнтир – білий паркан бази Чорноморського флоту України, уздовж якого рухатися праворуч).
Громадським транспортом з Севастополя (з/д, авто – вокзали) до кінцевої зупинки «5-й кілометр», а потім міськими маршрутними таксі до Балаклави (орієнтир база Чорноморського флоту України).