У рік 1787 від Різдва Христового 22 травня в спекотний полудень прибула її імператорська величність Катерина II в оточенні розкішної свити з високопоставлених чиновників, австрійського імператора Йосифа II, принців Нассау і де-Лінь, іноземних дипломатів та обслуги в розташування бази Чорноморського флоту на Кримському півострові, досягнувши найпівденнішої точки своєї подорожі, яка почалося ще морозним ранком 2 січня в далекій північній столиці. Залишилися позаду сотні віх, на шляху (які пізніше назвуть Катерининський милями), тисячі верст і десятки селищ великих та малих.
Для стомлених подорожуючих на гребені Інкерманської скелі серед руїн древньої фортеці Каламіта заздалегідь був облаштований павільйон з розкішним обіднім столом. І ось заграла музика і перед очима здивованої сановної публіки, як у театрі, відчинилася завіса, відкриваючи дивну виграваючу всіма кольорами веселки картину Севастопольського рейду – блакить морської гладі, зелень прилеглих пагорбів, блакить небесного склепіння, білизна чайок, теплота сонячних променів і струнка лінія кораблів під проводом кайзер-прапора на “Славі Катерини”.
З флагманського корабля грянув Перший вітальний постріл, в клубах білого диму луною прозвучали у відповідь залпи ескадри, напівпрозорий серпанок повільно вкрив водну гладь, розчиняючись в кришталі травневого дня. Видовище було настільки вражаюче, що перші вимовлені слова імператриці, згідно переказу, були: “Русі тут бути”.
Потім були її привітальні промови єгерському полку і шлях до инкерманських пристаней, де ледь погойдуючись на хвилях очікувала ціла флотилія розкішно прибраних катерів з визолоченими бортами під зеленими парасольками з веслярами одягненими на голландський манер. Лише Катерина влаштувалася на оксамитових подушках, за командою срібного боцманського свистка штаб-офіцера весла катерів синхронно розсікли морську гладь, і катер рушив у нетривалу морську подорож до Графської пристані.
На всьому шляху проходження вздовж севастопольського рейду її імператорську величність зустрічали тридцять сім присутніх суден Чорноморського флоту витягнувшихся в дві лінії, віддаючи кожен при наближенні катера зі штандартом сто один постріл під потужне “Ура!” гучних голосів моряків і сотні все прибуваючих до шлейфу свити човнів, і катерів.
Морська подорож завершилася у мармурових сходинок пристані під гуркіт берегових батарей і салют сухопутних військ молодого Чорноморського флоту. Захопленню настільки пишної зустрічі та красі далеких новопридбаних рубежах імперії Катерини не було меж.