Хранитель гарячого серця столиці Галицької землі, народжений напередодні чергової війни і для війни, як надійна запорука миру і спокою на відміну від тисяч нічого не вартих підписів великих світу цього.
Душа воїна захована під бароковим батистом, як один із символів високого статусу Львова в очах Польського королівства.
Тричі змінювавший своє амплуа величний храм, відродившись на руїнах місіонерської святині, що не догодила черговій окупаційній владі.
Скромний класицизм при пишному сакральному єстві як матеріальне втілення релігії, що відкриває для своїх послідовників яскраві барви світу, непомітні для простих обивателів.
Джерело життя мирного часу і надійний помічник в лихі години воєн, яких так багато було в історії української землі за сім століть існування під чужим прапором.
Один з останніх символів колишньої грізною мощі колись величної та неприступної львівської твердині і її попередниці в обрамленні земляних валів серед суєтність буття XXI століття.
Храм Святих П’ятниць, як один із символів войовничого галицького православ’я, яке зі зброєю в руках сім століть стоїть на сторожі рідної домівки від тих, хто прийшов в Україну з мечем рухомий чи користю або ненаситними амбіціями.
Один з кращих представників романської готики України, де кожен елемент – витвір мистецтва, а головна перлина – унікальний художній ансамбль, якому мало знайдеться конкурентів в Східній Європі.
Той, кому долею було визначено служити світочем знань і прогресу для галицької землі, виховуючи нові покоління українських творців для науково-технічного розквіту рідної землі.
Маленьке починання узгоджене самим монархом Австрії, який перетворилося на візитну картку львівської освіти і гордість України, яка ось уже два століття сіє розумне, добре, вічне.
Парадний лик неоготики в зеленій огранці як візитна картка одного з колишніх передмість древньої галицької столиці, про архітектуру якої написано набагато більше слів, ніж про його скромну чернечу долю.
Красива історія служіння Всевишньому, обірвана безжальної рукою атеїстів від рад, на білі аркуші якої нові рядки кладе рука братів у Хресті вже зовсім іншої конфесії.
Один з перших офіційних друкарів України, які зробили важкий перший крок до доступної освіти нації, щоб через багато століть їх імена з вдячністю і священним трепетом згадували нащадки.
Прості форми, простий малюнок, щоб підкреслити всю велич вкладу зробленого однією людиною в масштабах цілої країни.
Величний хранитель старожитностей як один зі світочів відродження української нації на своїй землі після семисот років штучного забуття під пильним контролем іноземних окупантів.
Сучасний витвір архітектурного мистецтва в серці старовинного міста, без якого, хоч і позбавленого свого первинного розкішного оздоблення, немислима зараз головна артерія столиці Галичини.
Найстаріша опора православ’я на львівській землі, яка ось уже сім століть протистоїть всім примхам Хроноса з його підтримкою людських амбіцій, жадібності, підлості й підступності.
Той, хто пам’ятає княжий Львів таким, яким яким він був в кращі часи свого розквіту і хто зустрів зорю відновленої української незалежності з високо піднятим прапором православ’я над покатоличеною галицькою землею.
Пам’ятник тій силі, яка протистояла двом імперіям на окупованих територіях за допомогою слова і фактів не заради користі, а в ім’я майбутніх поколінь українців.
Витонченість невловимого рукою майстра втілена в бронзі, як данина поваги тому, завдяки чому народ ідентифікує себе як єдина нація.