Величний храм як пам’ять про минулу безмежну могутність і незліченні багатства в найвищому прояві смирення і покірності єдності перед Богом.
Монументальне творіння тисяч рук, яке і нині зачаровує свій піднесеною духовністю, що проступає крізь товсті оборонні стіни і грізні дозорні вежі.
Стародавня святиня під прапором благородної місії овіяної славою аскетизму і благочестя, яка, як птах Фенікс, повставала з попелу забуття, ведена рукою Господа.
Притулок світлих душ під крилом могутніх правителів, століттями зберігає місто на березі Гнізни серед звивистих шляхів Медоборів.
Оксамитові обладунки сплячого воїна, що століттями охороняв спокій Збаразької округи в протистоянні будь-яким вітрам часу і грізної мощі агресора.
Острівець спокою під кроною вікових старців, де кожне покоління дбайливою рукою залишає пам’ять по собі з надією на пам’ять нащадків.
Загублена в лабіринті старих вулиць українського міста перлина в стилі бароко, за якою стоїть історія про велику трагедію жертв релігійного протистоянні і тих, хто допомагав своєю милістю місту повертатися до нормального життя.
Один зі свідків прикладів жертовності і меценатства, які зберігають імена навічно на пожовклих сторінках літописів.
Лебедина пісня роду Збаразьких, що потопає в зелені вікових велетнів, крізь крони яких ледве вгадується небесна синь. Її строгі лінії навіки запам’ятали історію славної родини, останній нащадок якої залишив цей тлінний світ майже чотири століття тому, лишивши після себе лише плацдарм для нових історичних подій, які вирішали наперед долю народів.