Правом обирати та бути обраним до Київської міської думи наприкінці XIX–поч. ХХ ст. користувався ледве один відсоток киян.
Сама процедура виборів проходила наступним чином: до початку голосування в залі думи починали збиратися виборці чергової дільниці, при цьому ще ніхто ще не знав імен кандидатів у гласні (вони визначалися після того, як кожен виборець подавав у запечатаному конверті записку зі своїм переліком кандидатів згідно з кількісною квотою для даної дільниці - ті, хто згадувався в записках більше п'яти разів, автоматично потрапляв до кандидатського списку), потім починалося голосування за допомогою урн з дерев'яними кулями білого й чорного кольорів (кожен із претендентів набирав певну кількість «за» або «проти» куль), переможці визначалися за найвищим рейтингом.
Того ж вечора присутнім повідомляли імена переможців. Якщо квота не заповнювалася, аналогічно проводився другий тур. Новий склад Міської думи вважався в цілому обраним, якщо після другого туру визначилися бодай дві третини її загального складу (що налічував для Києва в різні роки від 72 до 80 місць).
