Дмитро Бандусяк, позивний "Лопата" (1919 - 1946) — окружний провідник ОУН Закарпаття з 1944 року. Загинув у бою з НКВС у 1946 році.
Народився 25 серпня 1919 року в селі Ясіня (нині Рахівського району Закарпатської області, Україна) у сім'ї Михайла та Марії (з дому Климпуш).
Навчався у Мукачівській торговельній академії, був членом Пласту.
У 1939 році став вояком «Карпатської Січі». Після окупації Закарпаття угорською армією зумів перебратися за кордон до Словаччини.
Наприкінці 1939 року знову повернувся на Закарпаття та відновив зв'язок із членами ОУН, які залишилися в Україні. 1 січня 1940 року в селі Великі Лучки на Мукачівщині була зібрана нова крайова екзекутива. Дмитро Бандусяк став організаційним референтом, Михайло Орос — підреферентом юнацтва, Василь Потушняк — референтом пропаганди (згодом цей пост перейняв Степан Пап), а Іван Романець — референтом з ідеології. Членами крайового проводу також були обрані Михайло Габовда та Михайло Кіштулинець. Крайовим провідником став Андрій Цуга.
15 березня 1941 року, в річницю окупації Закарпаття Угорщиною, над Хустським замком було зірвано угорський державний прапор і встановлено український синьо-жовтий стяг. Водночас на місці боїв з угорською армією встановили дубовий хрест із табличкою «Борцям за волю України». Організаторами заходу були Дмитро Бандусяк та Іван Романець, а виконавцями — Павло Кришка, Михайло Човгань, Андрій Шевера та Василь Обручар. Прапор виготовила Марія Бісун, випускниця Мукачівської торговельної академії.
У 1942 році був заарештований угорською поліцією, утримувався разом із сотнями патріотів у замку Ковнера в Мукачеві та засуджений на 12 років. Звільнений у 1944 році після перевороту Ференца Салаші разом із Андрієм Цугою.
Після повернення Бандусяка в Хусті було створено тимчасовий провід, у якому він перебрав посаду окружного провідника ОУН Закарпаття. Згодом його відрядили до Галичини для налагодження зв’язку. Він повернувся звідти з представником проводу, який ознайомив актив із ситуацією, що склалася в організації та в УПА. Було проведено два вишколи: один — у лісі за Вишковом, другий — у лісі біля села Колодне.
Загинув на початку 1946 року в бою біля села Присліп Міжгірського району, оточений відділом НКВС.
