З книги Юрія Чорнея "Вернон Кресс: Життя під прикриттям"
Першу державну німецьку гімназію у Чернівцях утворили згідно з цісарським указом від 10 січня 1808 року. У зв’язку з її переповненістю 1901 року створили філію з німецько-румунськими паралельними класами, яка 1906 року стала ІІІ-ю німецько-румунською гімназією у Чернівцях. 1914 року для цього навчального закладу почали будувати власне приміщення, проте завершити спорудження вдалося тільки за румунської влади, вже як жіночий ліцей №2 «Oltea Doamna».
Під час Першої світової війни навчання в цісарсько-королівській (ц.к.) І-й державній німецькій гімназії тривало лише у 1915-1916 роках – до 10 червня 1916 року. Будівлю гімназії використовували у військових цілях. 25 грудня 1918 року нова румунська влада краю реорганізувала державні німецькі гімназії в Німецьку гімназію з німецькою мовою викладання.
Через три роки, у грудні 1921 року, на базі Німецької гімназії утворили кілька навчальних закладів. Зокрема, теоретичний румунський ліцей №1 «Арон Пумнул». Решту учнів колишньої Німецької гімназії розділили між двома національними ліцеями – державним теоретичним німецьким ліцеєм №2 (згодом – гімназія) «Куза Вода» і єврейським середнім навчальним закладом – ліцеєм №3 «Мірон Костін». Від 1919 року єврейське відділення, яке згодом закрили, існувало при міській комунальній школі на вулиці Крайової палати (в румунські часи – генерала Мірческу). З будівлі Німецької гімназії, що на вулиці Алба-Юлія, 1, новоутворені навчальні заклади перевели до інших приміщень.
Колишню ц.к. ІІ державну німецьку гімназію з українськими паралельними класами румуни 1919 року перетворили на український ліцей № 4. До 1924 року українців на Буковині бодай на папері ще визнавали «національною меншиною». Цей навчальний заклад був наступником відкритої 1896 року нижчої ц. к. гімназії з німецько-українськими паралельними класами. 1901-1902 н.р. нижчу гімназію реорганізували в ц.к. ІІ державну гімназію зі старшими українськими паралельними класами. Але й там українською мовою викладалася тільки частина предметів. Ця так звана українська гімназія насправді була тільки двійником І-ї німецької гімназії, тобто мала паралельні класи.
Починаючи з 1904/1905 навчального року ІІ державна німецька гімназія з українськими паралельними класами, яка попервах винаймала приміщення десь на площі Австрії (у старій казармі), отримала власне на Eberhardgasse, пізніше – вул. Македонії. Саме тоді тут навчався відомий український поет Дмитро Загул. (Можливо, у цьому ж приміщенні тимчасово, до спорудження власного, розташували паралельні німецько-румунські класи ІІІ-ї німецько-румунської гімназії, яка існувала з 1901-1906 рр.).
Український ліцей, утворений румунами на базі колишньої ІІ-ї державної німецької гімназії з українськими паралельними класами, який отримав номер 4, залишився у своєму старому приміщенні. «1922 року румуни замінили українського директора гімназії, д-ра Пант.Клима, і призначили директором зрумунщеного яничара Е.Тудана», – уточнив Д.Квітковський. Таким чином 1922 року український ліцей № 4 перетворили на румунський. Згодом, мабуть 1930 року, назву ліцею перемінили на «Великий воєвода Міхай».
З часу створення німецький ліцей №2 «Куза Воде» «підселили» до українського ліцею № 4 «Великий воєвода Міхай», як колись румунські паралельні класи, у приміщення колишньої ІІ-ї державної німецько-української гімназії на вулиці Македонії, 8. (Згідно з деякими джерелами, німецький ліцей розмістили на першому поверсі будівлі). Таким чином, обидва навчальні заклади – гімназії «Мареле Воєвода Міхай» і «Куза Вода» до 1940 року, тимчасово у 1941-1944 рр. розташовувалися в одному приміщенні на вул. Македонії. (Див. Grigoroviță Mircea Învățământul în Nordul Bucovinei / 1994).
Явище доволі поширене серед навчальних закладів Чернівців. У публікації «Діти до школи» на шпальтах «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 26 серпня 1937 року, на яку звернула увагу архівіст Марія Никирса, про урочисте відкриття новобудови школи на вулиці Єремії Могили, поміж іншим, вказано: 11 з 27 народних шкіл у Чернівцях не мають власних приміщень, тому змушені працювати в орендованих.
Попервах німецький ліцей №2 «Куза Воде», утворений румунами на базі розділеної Німецької гімназії, призначався також для навчання польських школярів. Однак від 20 лютого 1919 року цим став займатися новоутворений польський ліцей № 5. Принаймні в тій частині, яка стосувалася учнів початкових класів. Польські школярі-старшокласники продовжили навчання у німецькому ліцеї аж до його закінчення. У подальшому всім учням-полякам, а не тільки початкових класів, дозволили навчатися рідною мовою.
Натомість ліцей №2 «Куза Воде» продовжив функціонувати як суто німецький. На навчання до нього вступали школярі романо-католицького та протестантського віросповідання. Першим директором ліцею був професор Петер Хрістов. Предмети в ліцеї викладали німецькою і румунською мовами. Згідно з виявленими архівними документами, 1931 року Німецький ліцей № 2 трансформували у гімназію для хлопців № 2, останнього для Петера Деманта 1935/1936 навчального року заклад отримав остаточну назву «Гімназія для хлопців імені Куза Воде». В останні роки існування ліцею викладання забезпечувалося повною мірою. Проте старші класи функціонували вже не тільки за гроші бюджету. Для їх існування залучалися також кошти з інших джерел.