Віктор Чекірда, позивний "Чорний Ворон" (1894 - 1964) - сотник Армії УНР, повстанський отаман на Поділлі.
Народився в родині селян Оникія та Єфросинії.
1911 — закінчив 6 класів Проскурівської міської школи.
1913 — склав екстерном іспити в реальній школі ще за два роки до належного терміну.
Працював урядовцем у казенній палаті Кам’янця‑Подільського.
На початку 1915 р. Віктора Чекірду мобілізували до війська. Після закінчення Першої київської школи прапорщиків виїхав на фронт.
У 1917 р. брав активну участь в українізації частин російської армії.
Служив у лавах Армії УНР. Є лицарем трьох українських відзнак — Залізного хреста, Хреста Симона Петлюри та Воєнного хреста. Учасник Першого зимового походу Армії УНР.
Листопад 1920 р. — після Ризького миру повертається на Поділля.
Як отаман «Чорний Ворон» веде боротьбу з більшовиками, організовує українське національне запілля на Поділлі.
Контактував із Повстансько-партизанським штабом Юрка Тютюнника, який готував загальноукраїнське повстання. Неодноразово переходив радянсько‑польський кордон, координував переговори Уряду УНР з повстанськими отаманами та українським підпіллям. Особисто передав секретний пакет комдиву 41-ї радянської дивізії Володимиру Стойкіну, який підтримував зв’язок із українською армією.
Легалізувався під різними прізвищами й на різних посадах. Працював заступником заготівельного відділу в Томашполі Ямпільського повіту, а згодом — «начальником міліції на 4 волості». Відчувши на собі посилену увагу ЧК, змушений був залишити службу. Під іншим прізвищем влаштувався на роботу на цукроварню.
Партизанський загін Чорного Ворона був непостійним — козаки збиралися лише на акції. Нальоти здійснювалися вночі, переважно на відділки ЧК, знищуючи ворога, документи та майно. Звільняли політв’язнів, проводили розвідувальну діяльність.
У листопаді 1921 року Віктор Чекірда виїхав до Польщі зі звітом до українських військових інституцій. У березні 1922 року повернувся на підрадянську Україну. Продовжував «відплатні акції» — напади на підрозділи ЧК, каральні батальйони та тюрми на Поділлі.
Для знищення Чорного Ворона було вислано цілий радянський каральний полк. У бою біля села Іванівки, неподалік Яруги на Дністрі, його загін розгромив полк чекістів. Проте під час бою отамана було поранено. Він змушений був відступити до Польщі.
З таборів для інтернованих хотів знову повернутися в Україну, але на той час більшовики майже придушили національний збройний опір, а керівництво УНР в еміграції не бачило можливостей для нового широкого повстання.
