Марко Безручко (1883 - 1944) - генерал-хорунжий Армії УНР. Творець і один із командирів військової операції з відбиття наступу російсько-більшовицьких окупантів під Варшавою ("Дива на Віслі"), що зберігла незалежність Польщі в 1920 році. У 1938 році Безручко відмовився прийняти польський орден «Vіrtutі Міlіtarі».
Видатні українські військові (частина шоста)
Олександр Лігнау (1875 - 1938) — генерал-майор Української Держави, в 1917 році командир 11-й українізованої піхотної дивізії. В 1918 році - в гетьманській армії, 1-й товариш військового міністра, виконуючий обов'язки військового міністра. З 18 жовтня 1918 -командир 7-го стрілецького корпусу. 5 лютого 1938 року був розстріляний московськими карателями з НКВС.
Михайло Колодзінський (1902-1939) - Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України. Діяч УВО з 1922 року. П'ять разів заарештований польською влада за діяльність в УВО-ОУН. У 1929-33 військовий референт Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ
19 січня 1939 року у Хусті очолив генеральний штаб її збройних сил — Карпатської Січі. 15 березня того ж року до Хуста прибув посол Угорщини з вимогою капітуляції. Присутній особисто на цій зустрічі полковник Михайло Колодзінський дав рішучу відсіч цим принизливим намірам посла.
Найбільш криваві бої відбулися 16-18 березня в районах Вишневого, Буштини, Солотвино, Севлюша, Білок, Довгого, В.Верецьких, Чінадієва,Сваляви. Сили були надто нерівними (угорців 40 тис. - українців 2 тис.) М.Колодзінський був розстріляний угорцями, скинутий в Солотвинський рудник.