Марко Безручко (1883 - 1944) - генерал-хорунжий Армії УНР. Творець і один із командирів військової операції з відбиття наступу російсько-більшовицьких окупантів під Варшавою ("Дива на Віслі"), що зберігла незалежність Польщі в 1920 році. У 1938 році Безручко відмовився прийняти польський орден «Vіrtutі Міlіtarі».

Петро Васкул (1895 - 1941) - комендант Городенківської старшинської школи, четар УСС, сотник УГА, діяч ОУН. Його було страчено за відмову скласти зброю мадярськими окупантами.

Володимир Навроцький (1875 - ) - полковник Армії УНР, командир 11-ї гарматної бригади.

Богдан Хмельницький (1596 - 1657) - Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648-1657).

Степан Охримович (1905 - 1931) - член-засновник ОУН, 3-й крайовий провідник ОУН, член УВО.

місяць пізніше

Анастасія Гудимович (1899 - 1922) —розвідниця та зв'язкова штабу Армії УНР. Страчена більшовицькими окупантами у 1922 році.

22 дні пізніше

Гриць Грицай - підхорунжий Легіону УСС на Рогатинщині.
Світлина 10 грудня 1915 року зі збірки музею Миколи Угрина-Безгрішного в Рогати.

10 днів пізніше

Петро Федорів, позивний "Дальнич" (1910 - 1950) — референт Служби Безпеки ОУН на Закерзонні. Страчений у Варшаві в 1950 році.


15 днів пізніше

Михайло Омелянович-Павленко (1878 - 1952) - генерал-полковник Армії УНР, начальний командант УГА, командувач 1-го Зимового походу.

7 днів пізніше

Павлина Михайлишин - десятниця Легіон Українських січових стрільців на Рогатинщині.
Світлина зі збірки музею Миколи Угрина-Безгрішного в Рогатині.

2 місяці пізніше

Юлія Ганущак, позивний "Галичанка" (1915 - 1997) — підпільниця ОУН-УПА, розвідниця, зв'язкова. У 1946-1956 була ув'язнена в радянських концтаборах.

10 днів пізніше

Олександр Лігнау (1875 - 1938) — генерал-майор Української Держави, в 1917 році командир 11-й українізованої піхотної дивізії. В 1918 році - в гетьманській армії, 1-й товариш військового міністра, виконуючий обов'язки військового міністра. З 18 жовтня 1918 -командир 7-го стрілецького корпусу. 5 лютого 1938 року був розстріляний московськими карателями з НКВС.

10 днів пізніше

Дмитро Вітовський - сотник Легіону Українських січових стрільців на Рогатинщині.
Світлина зі збірки музею Миколи Угрина-Безгрішного в Рогатині.

місяць пізніше

Михайло Колодзінський (1902-1939) - Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України. Діяч УВО з 1922 року. П'ять разів заарештований польською влада за діяльність в УВО-ОУН. У 1929-33 військовий референт Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ

19 січня 1939 року у Хусті очолив генеральний штаб її збройних сил — Карпатської Січі. 15 березня того ж року до Хуста прибув посол Угорщини з вимогою капітуляції. Присутній особисто на цій зустрічі полковник Михайло Колодзінський дав рішучу відсіч цим принизливим намірам посла.

Найбільш криваві бої відбулися 16-18 березня в районах Вишневого, Буштини, Солотвино, Севлюша, Білок, Довгого, В.Верецьких, Чінадієва,Сваляви. Сили були надто нерівними (угорців 40 тис. - українців 2 тис.) М.Колодзінський був розстріляний угорцями, скинутий в Солотвинський рудник.

Ольга Підвисоцька (1899 - 1937) - перша неповнолітня дівчина-вояк, що пішла боротись за Україну у 15 років (кругла сирота, яка дитиною втратила обох батьків). Стала офіцером і знайшла своє кохання– Миколу. Стала матір'ю трьох діток. Відома, як єдиний командир-жінка бойової сотні (роти) УНР.

Гаврило Гордієнко (1902 - 1982) — вояк Армії УНР, мемуарист. У 1918 році був у Другій Самокатній сотні Другого Запорізького пішого полку Армії УНР, у 1919-ому - "Лисогірський Повстанський Партизанській Курінь", у 1920 -бунчужний повстанський загін "Чорна хмара".


11 днів пізніше

Юрій Загородній (1893 - 1966) — підполковник, командир сотні 3 кінного полку 3 Залізної дивізії Армії УНР.


Володимир Клодницький (1891 - 1973) — командир батареї в Сокальській бригаді УГА, письменник-мемуарист, священик.


6 днів пізніше

Віктор Дяченко (1892-1971) — підполковник Армії УНР, курінний 1-го кінного полку Чорних запорожців.