Центр зберігання багатовікової бережанської історії, яка почала свій відлік задовго до появи його на світ.
Стіни, які служили притулком одному з просвітителів української землі в годину, коли його велике майбутнє посіяне в душу дбайливою рукою місцевих педагогів лише майоріло на горизонті.
Хранителька душі роду Сенявських, що втратила свій головний скарб як пам’ять про тих, кому Бережани зобов’язані своїм існуванням.
Барокова красуня прихована під пеленою вікового забуття, яка одного разу прокинеться від сну, щоб осяяти древню твердиню світлом надії і подарувати віру в майбутній день.
Духовний оплот громади, якій Бережани багато в чому зобов‘язані своїм колишнім значущим торговельно-економічним становищем, нині звернений на руїни.
Перлина іудаїзму, яка, окрім виконання своїх прямих релігійних обов‘язків протягом двох століть, з гідністю несла роль духовно-просвітницького центру не тільки міста, але й округи.
Замок в тінистому парку, між двох рукавів річки Золота Липа, де укріплені стіни і нині дивують око, що його бачило, а краса палацу захоплювала навіть королів, що побачили на своєму віку не один шедевр.
Високі стіни, що надійно зберігають у своїх обіймах всі таємниці історичних подій п’ятсотлітньої історії східної Європи.