Шматочок історії міста, омитий часом, який без сліду упокорював в глибини Чорного моря творіння рук людських, звільняючи плацдарм для нових досягнень.
Одна з перших офіційних стоянок грізного флоту, який зміг відвоювати Крим у тисячолітнього правителя, щоб увічнити ім‘я імператорського прізвища у віках.
Спуск імені героя-підпільника, який загинув у німецьких казематах при захисті рідної землі та відстоюванні своїх ідеалів, щоб через роки паяти про нього зберігала сіра нитка мощеної бруківки.
Звивистий шлях, як дорога самої душі, до найстарішого з збережених храмів Севастополя від туди, де вирує прогрес і земне життя б‘є ключем.
Посланець з тих далеких часів, коли Севастополь був одним найбільш віротерпимих міст величезної Російської імперії, де сусідили костели та православні церкви, синагоги і мусульманські мечеті, кірха і кенасса.
Високий шпиль мінарету і рослинний ажур віконного обрамлення – маленький шматочок сходу, якому був колись підпорядкований практично весь Кримський півострів.
Храм на варті моральності і віри, який захищав православ‘я від зазіхань сект, щоб нести розумне, добре, вічне тим, хто жадає знань.
Покровитель севастопольської просвіти для робітників і військовослужбовців, скинутий підступної рукою на саме дно з надією на відродження.
“Зелений привид” Другої світової, який чорним монументом крізь час несе нагадування про ті трагічні дні, коли Севастополь, борючись до останньої краплі крові, був поставлений на коліна.
Залізна міць паровоза, який, здається, лише на хвилину пригальмував біля вокзалу, щоб продовжити свій шлях в хмарах білої пари по нескінченних рейках історії.
Джерело знань Севастополя, де під одним дахом, а часто і на одній полиці сусідять епохи і долі, наука і техніка, трагедії і комедії, любов і смерть, не знаходячи суперечностей у мирному співіснуванні пліч-о-пліч.
Тут сотні тисяч фоліантів зберігають історію і вигадкe для тих, чия пристрасть — література.
Тут пам’ять про створення українського флоту надійно зберігають граніт і мармур.
І нехай не одного разу його безжальна рука вандалів повергала в зневіру, пам’ять і цивілізоване суспільство завжди простягали руку допомоги, руку пам’яті.
Тут талант в оточенні муз дарує свої плоди всім бажаючим.
Тут гучні голоси труб зливаються з ліричними строфами безсмертного Шекспіра.
Тут колиска юних творців ростить майбутнє в м‘яких обіймах дбайливих вчителів.
Він вистояв дві спроби підриву і війну, щоб упасти під залізною рукою байдужого прогресу і почати життя заново на зорі нового тисячоліття.
Його стіни – пам‘ятка про милість порятунку в самий трагічний день, коли місто впало в руїнах, а його мешканці змушені були ризикуючи життям пройти по воді, як Місія.
Вона бачила народження і смерть одного з найдавніших міст на українській землі, сліди якого ще зберігає севастопольська земля, де лише сонячний промінь, відбиваючись від білого мармуру, та крик чаєк оживляє безмовність застиглої історії.
Її призначення – захист від загрози, ціна якої – сотні тисяч життів, а наслідки страшніші, ніж війна.