Штучне серце рукотворного шедевру, яке стало його органічним доповненням і красою, що несе з собою життєві соки для зеленого оазису безкрайнього Приазовського степу.
Чистий водна гладь, в якій, як у дзеркалі, милується небо то по-весняному юно-прекрасне, то по-старечому помережане борозенками замислених зморшок, щоб відбити будь-який момент його мінливого лику і пошепки неспішного бігу хвиль розповісти про це диво великому морю.
Зелене диво рук людських, що з’явилося завдяки старанням і невсипущим турботам поколінь натхненних садівників серед безкрайніх посушливих донбаських степів непривітних і жорстоких до всього живого.
Те що починалося як казенна потреба, а перетворилося на справу всього життя, щоб гідні послідовники продовжували користуватися її плодами і примножували її досягнення.
Душа чорноморської перлини по юному прекрасної і мудрої сивиною, як якір сталості спокою, навколо якого в усі часи вирувало насичене людськими долями життя.
Дзеркало Одеси, в якому до найдрібніших подробиць відображаються всі відтінки міської мінливості, котрі по волі випадку або людської руки прийшли в цей світ, щоб назавжди закарбувати її образи і лица в глибинах своєї пам’яті.
Велика українська річка з історією старою як світ, про яку писали з часів Стародавньої Греції, через яку пролягав шлях всієї східно-європейської цивілізації, якій належать лаври притулку бога всіх річок.
Колиска української свободи, на берегах якої народилося, а в хвилях загартувалось легендарне військо відоме всьому світу своєю напів-містичною силою, чий дух досі живе в їхніх нащадках непокірних, вільних і витривалих в протистоянні своїм ворогам.
Блакитна стрічка у волоссі красуні-слобожанської столиці, яка прикрашає, годує, поїть і дарує тихе забуття серед суєтності щоденного буття.
Та, що з кожним кілометром прискорює свій біг через пагорби і рівнини, щоб подолати довгий шлях в сотні кілометрів і знайти свій спокій в тихих водах Азовського моря, прихопивши з собою по дорозі всі печалі цього світу.
Один з двох одвічних зберігачів серця старого міста, яке століттями протистояло всім ворогам і життєвим негараздам з високо піднятою головою.
Ніжний охоронець одного з багатьох руками своїх жителів перетвореного в зірку науки та освіти, яка ось уже два століття яскраво освітлює своїми променями східноукраїнську землю.
Джерело цілющої вологи для душі і тіла, дароване небесами як вища милість до ізюмської сильної і вільної землі завжди готової відстоювати заповіді Божі проти будь-яких земних тиранів.
Куточок світу і спокою, який дав місцевим жителям гідно пройти крізь усі випробування сімдесятиріччя радянського безбожництва та із світлою душею вступити в третє тисячоліття.
Гора, що породила місто, яке багато століть жило на передовій боротьби українців за свою землю і свободу для своїх нащадків.
Грізний охоронець на південній околиці Ізюма, що ширяє над безкрайніми слобожанськими просторами як символ вічності буття і справедливості над швидкоплинністю земних пристрастей.
Блакитна стрічка Харківщини, прозорі води якої надійно зберігають у своїй пам’яті сотні років української історії, перебираючи немов чотки факти давно минулих днів перекочуванням пошепки по дну каменів, щоб згадати імена героїв загиблих за свободу рідної землі.
Джерело мирного життя і смерті на війні в єдності права людського вибору на всі часи.