природа

Верес. Останній бузков-рожевий подих осені

Опубліковано Вікторія Шовчко 03-10-2022

Вважається, що перший місяць української осені (вересень), розфарбований в бузково-рожевий отримав свою назву саме від цієї невибагливої, але витончено-чарівної, ароматної та медоносної квітки, яка єдиною з царства Флори за легендою згодилася скласти компанію самотнім безкрайнім скелястим та піщаним пусткам-долинам, а ще сосновим лісам, яких вдосталь відміряла матінка-природа українській землі.

Мабуть саме тому на мові квітів він — символ самотності, безнадії та розлуки. В українській обрядовості на знак останнього прощання дівчина плела саме з вересу вінок своєму коханому (коли розставання сталося не з її вини), щоб сказати останнє «прощавай» і відпустити того, хто був так милий серцю, а самій жити далі. Витоки цього обряду ховаються десь в багатонаціональному язичницькому минулому української землі, адже з грецької назва куща «Calluna» перекладається, як «чиста» або «очищення».

Читати далі »

Червоний на жовто-блакитному

Опубліковано Вікторія Шовчко 21-06-2022

Ультрамаринові хвилі на жовтому тлі з криваво-червоними цятками – золото колосків безкраїх ланів з блакиттю волошок та червоні маки, наче символ одвічної української боротьби за свою землю, її дітей і їхнє майбутнє — хто, як не природа міг винайти краще спосіб нагадати всьому світу про Україну кольорами національного прапору з плямами крові на ньому? Нематеріальних пояснень чому ці квітки крокують життям поруч в народі завжди знаходили безліч, і всі вони оповиті тонким фльором романтики, як самої сутності людського буття.

Так з вуст в уста передається давня легенда про чудове народження у бездітної пари довгоочікуваної донечки, і такої прегарної, наче самі небеса почули заздалегідь придумане матінкою ім’я Любава. Летіли роки, краса дівчинки розквітала, здається, з кожною прожитою на цій землі хвилиною, зводячи з розуму всіх чоловіків в окрузі. Ось і вік кохання не забарився, а з ним і статний чорнобровий красень Василько з околиці.

Читати далі »

Добрий Шубін

Опубліковано Вікторія Шовчко 17-03-2020

На світі є багато такого що сучасна наука пояснити поки не може, і відкидати чи приймати на віру щось надзвичайне людина вирішує самостійно з огляду на свій рівень розумового розвитку та самостійності судження. При цьому людина перед обличчям непізнаного стає дуже віруючою та забобонною одночасно, бо природній страх та інстинкт самозбереження задіюють несвідоме. В такі моменти уява грає в злі жарти, перетворюючи незначні природні явища на жахаючу дійсність, і кожен вирішує вірити в потойбічне чи ні серед суцільної темряви підземного світу шахт.

В давнину, коли на Донбас прийшли перші гірники та шахти наприкінці XIX століття тільки починали відлік свого існування, ця робота, яка і зараз не з безпечних, була смертельно ризикованою. А найнебезпечнішою серед переліку шахтних професій був газопал — перший, хто спускався у вибій, щоб перевірити за відсутності інших засобів наявність смертельно небезпечного метану (отруйного вибухонебезпечного газу без запаху). Вірогідність повернутися живим з чорної прірви виробки була дуже не високою, тому зазвичай її доручали засудженим на смерть.

Читати далі »

Сила від природи, щедрість від душі

Опубліковано Вікторія Шовчко 28-08-2019

Було це в ті далекі часи, коли Угорщина переживала пік свого розквіту, а османські султани правили бал на східне-європейських землях. Два настільки гордих і сильних противника рано чи пізно повинні були зійтися в очному бою, щоб визначити хто сильніший, хоча легенда і називає дві різні пари ватажків сторін Матьяш I Корвін – Мехмед II Фетіх та Фердинанд I – Сулейман I Пишний.

Два непримиренні вороги зійшлися по різних сторонах Дунаю, не наважуючись форсувати річку в побоюваннях бути знищеними під час переправи. Тривалу бездіяльність обох сторін порушив турецький султан, запропонувавши через посланника замість кровопролитного бою визначити переможця війни через силове змагання угорського і турецького воїнів.

Читати далі »

Дерево багатьох творців

Опубліковано Вікторія Шовчко 27-07-2019

Його вік за різними оцінками сягає семисот років, а може і більше, що номінально робить його свідком фактично всієї історії Правобережної України практично після татаро-монгольської навали 1240 року. За одне це нація повинна зберігати його як священну реліквію своєї історії, хоч на його могутньому стовбурі нині залишилася лише одна жива гілка «завдяки» старанням радянських індустріалізаторів, що підняв рівень в Дніпрі будівництвом Дніпро ГЕС.

Звичайно за такий тривалий період колись розкішну крону запорізького дуба надійно обплів кокон муару народних легенд, домислів і пророцтв, з яких зараз за давністю років і не вичленувати крупиці фактів, але це йому лише надає додатковий шарм в очах заїжджих туристів і парафіян місцевої церкви.

Читати далі »

Едельвейс. Сльози красуні

Опубліковано Вікторія Шовчко 23-03-2019

Квітка найсильніших і відважний, яка не кожному смертному дається в руки. Вона дістається як нагорода тільки обраним, а його ніжні пелюстки – саме палке любовне свідчення. Адже зростає він тільки високо в горах, дивом вчепившись тонкими нитками життя за прямовисні скелі. Едельвейс (або біолотка) ще звуть «квіткою Прометея» в пам’ять про мученицьку смерть на бескиді того, хто подарував людині вогонь.

На латині «леотоподіум» означає левова лапа, що обумовлено візуальною схожістю контурів квітки з лапкою котячих, в момент, коли у неї випущені гострі кігтики. А назва «едельвейс» відбувається він німецького, в якого «едель» – благородний, а «вейс» – білий. У народі цю високогірну квітку ще називають «шовковою косицею» і вона часто фігурує в фольклорі жителів Карпат і Альп. Так наприклад кажуть, що жоден гуцул не міг зробити пропозицію коханій без цієї квітки.

Читати далі »

Без знижок на сан

Опубліковано Вікторія Шовчко 19-07-2018

Багато легенд зберігають запорізькі берега Дніпра. Одні з них мають під собою історичне підґрунтя, інші до смішного абсурдні, але тим не менше всі вони з покоління в покоління наполегливо передаються з вуст в уста місцевими жителями, додаючи яскравих фарб сірої буденності українського індустріального центру. До розряду останніх відноситься і красива легенда про один з кам’яних острівців з групи Три стовпи, що поруч з Хортицею, який носить горду назву «Крісло Катерини»…

Остання чверть XVIII століття в Московії ознаменувалася формуванням жорсткої вертикалі влади, на чолі якої стояла майже рівна Богу в очах своїх підданих всесильна цариця Катерина II. Майже божественний статус їй, бідній німецькій княжні, що повалила в результаті перевороту свого чоловіка Петра III, забезпечувало не соціально-економічне зростання добробуту населення, а насильницьке приєднання Криму 19 квітня 1783 року. Цей метод утримання влади і зараз використовують нікчемні політики Московського каганату в період в’янучої життєвої сили для прикриття свого жахливого за розмахом грабежу країни.

Читати далі »

Львівський Стікс

Опубліковано Вікторія Шовчко 02-06-2018

Велика частина гуляючих вздовж головної міської вулиці Львова туристів не здогадуються, якщо звичайно попередньо не вивчалось міську історію, що під їх ногами ось уже друге століття тече повноводна ріка.

А почалося все з серйозної стурбованість місцевої (на той момент австрійської окупаційної) адміністрації розливу кінця XIX століття малярійною епідеміологічною ситуацією на підпорядкованих землях. Хоча швидше за все питання було не в екологічній, а в економічній складовій, адже Полтва ускладнювала логістику центру з його великим західним передмістям.

Читати далі »

Затоплені таємниці Дніпра

Опубліковано Вікторія Шовчко 10-09-2017

Бездумні комуністичні колективізація та індустріалізація перших п’ятирічок. О, скільки їх жертв поховано під товстим шаром земної тверді або водної гладі — не злічиш. Одні забуті навіки, інші збереглися лише у вигляді примарних легенд і лише одиницям даровано виступати на сторінках історії в старих картах, рукописах, рідкісних аерофотознімках минулого.

Зокрема закінчення будівництва Дніпро ГЕС на початку 1930-х поставило жирну крапку в існуванні століттями сформованого ландшафту – підняття рівня води призвело до затоплення багатьох великих і малих островів. Вони як примари повстали з річкової безодні після підриву греблі відступаючими радянськими військами 18 серпня 1941 року, в результаті якого загинули більше ста тисяч українців, щоб сколихнути людську пам’ять рідкісними кадрами трофейних фотоплівок і знову зникнути в небуття.

Читати далі »

Дорогоцінна багнюка

Опубліковано Вікторія Шовчко 10-03-2016

Наприкінці ХIX століття на європейських просторах починається справжній туристичний бум. Побережні міста перетворюються на справжні центри паломництва для заможних громадян, які бажають поправити своє здоров’я за допомогою безцінних дарів природи: теплих сонячних променів, свіжого морського повітря і ніжного оксамиту піску. І хоча пристойність змушує лише крадькома ловити короткі миті єднання з природою, але бажаючих випробувати нові відчуття рік від року стає все більше. У той же час в медицині з’являється така нова течія як грязелікування. Так що Бердянськ з його унікальними природними даними виявився на гребені нової індустрії.

Міські пляжі з золотими розсипами піску і лікувально-омолоджуючі властивості його грязей незмінно вражали своїм ефектом всіх, хто випробував їх на собі. Але хто або що піднесло азовській перлині безцінні дари, які стали запорукою її благополуччя і процвітання в третьому тисячолітті, досі залишається загадкою.

Читати далі »

Наперсник Геродота

Опубліковано Вікторія Шовчко 24-02-2016

У ті давні часи, коли на планеті щосили вирували греко-перські війни, азовське і чорноморське узбережжя були об’єктом пильної уваги дослідників-географів Еллади як нових земель колонізації, яку стримували лише войовничі володарі цих земель – кочові племена скіфів.

Чудова, багата рослинністю і дичиною природа, не дивлячись на небезпеку зустрічі з їхніми володарями, вабили грецьких дослідників все далі і далі в глиб цих загадкових земель. Сам «батько історії» Геродот залишив про свою подорож до Скіфії чимало заміток з детальним описом її чудес, одним з яких був священний гай Гілея в низов’ях Борисфена (Дніпра).

Читати далі »

Світова Вісь

Опубліковано Вікторія Шовчко 18-01-2016

Арамейці, іранці, тюрки, серби, хорвати, угорці, хазари, половці … не кажучи вже про слов’ян, які живуть тут і понині, – ось неповний перелік народів, які колись вважали цю землю своєю, а дуба-велетня шанували за найбільшу святиню. І хоча сучасні дослідники, боячись помилитися, датують вік зеленого дива сім’ю століттями, деякі історики проводять паралелі між ним і священним деревом константинопольського імператора Костянтина VII Багрянородного, про який він згадує у своїх працях (а це Х століття).

Хоча хтозна, може дуб на правому березі Дніпра в районі острова Хортиця і є те саме Дерево Миру, на гілках якого спочивав сам Господь, а змій вступав у запеклу суперечку з птахом. Адже поклониться йому, як символу Світової Вісі (де крона царство небесне, стовбур і кора – земне життя, а коріння – палаюче пекло), приходили багато поколінь європейських народів, щоб просити милості і благополуччя для свого народу або рідні, для себе особисто або для страдженого.

Читати далі »

Острів священного вогню

Опубліковано Вікторія Шовчко 08-10-2015

Холодні зимові ночі безкрайнього українського степу, де пустун-вітер кружляє в дикому танці все живе, поки сама душа не починає тремтіти від холоду. Люди, котрі ховаються від його скаженого танку в жалюгідних притулках виритих на схилах пагорбів. Темнота і холод, коли тільки серце і залишається гарячим. Все це – похмурий час до пізнання благодатного таїнства вогню.

Досі в народі ходить легенда, що вогонь розійшовся по світу саме з Хортиці. Адже кажуть, що колись давним-давно з небес в вершину одного з її пагорбів у самому серці острова вдарила вогненна стріла як відповідь на ревні молитви до бога Сонця про порятунок від лютої смерті одного з племен, що знайшли тут притулок від ворогів серед багатих рибою і дичиною, приголублених швидкими водами Дніпра, перемежованого балками узгір’я.

Читати далі »

Златі кучері Аурінії

Опубліковано Вікторія Шовчко 10-09-2015

У ті далекі часи, коли на землю ще не ступила нога Сина Божого і навіть міста такого як Кременець на карті світу ще не існувало, кажуть люди, жила в селищі в петлі Смортича неземної краси золотокоса дівчина на ім’я Аурінія. Дарувала вона своє йдуче зсередини світло всьому всесвіту: кого словом добром підбадьорить, кому допоможе в скрутну хвилину, кому відкриє двері мудрості предків. Нікому відмови від неї не було. Старим вона була за дочку, одноліткам – сестрою рідною, а дітям малим – матір’ю ласкавою.

І пили з чаші її мудрості і доброти всі жителі селища і його околотків, адже один її вигляд, хоч і на хвилину, робив строків молодими, а хворих воскрешав до життя. Навіть природа, здавалося, розквітала під її ногами, і похмурі хмари тікали геть. Немов примарний муаровий покрив огортав статну фігуру іскристим веселощами і променистою чистотою, подарованою самим Богом.

Читати далі »

Летюча вода

Опубліковано Вікторія Шовчко 06-10-2011

Поточна вода – одне з видовищ, на які людина готова дивитися вічно. Але гірська річка, що обриває свій біг серед каменів, щоб зірватися в дев’яносто восьми метрову прірву – це справді незабутнє видовище.

Мільйони маленьких крапельок, вирвавшись з обіймів грізного потоку, повисають на частку секунди в повітрі, щоб відкинути сотні сонячних зайчиків перед тим як впасти вниз і розчинитися в бурхливій піні води.

Читати далі »

Колись синє море

Опубліковано Вікторія Шовчко 29-09-2011

Багато назв, море одне:

  • давньогрецькою – Майотіс лиман або Меотинське озеро (за назвою племені меотов, що його населяли);
  • римською – Палюс меотіс або Меотинське болото (за мілководдя і частково болотисті береги);
  • меотською – Темеринда (дослівно «мати моря») (за живлення своїми водами Чорного моря);
  • татаро-монгольською – Балик-денгіз (дослівний переклад «рибне море») та Чабак-денгіз (дослівно «лящове море»);
  • російською – Сурозьке море (за близькість міста Сурож (Судак) до місця його злиття з Чорним морем);
  • арабською – Бахр-ель-Азов (дослівно «синє море»).
  • а на сучасних картах це море називається Азовським.

Саме арабська версія пережила століття, не дивлячись на те, що сучасники мають право засумнівається у відповідності цієї назви дійсності. Принаймні, воно служить нагадуванням, що колись давним-давно води Азовського моря були синіми, та інше, татаро-монгольське, – що його води кишіли рибою, більша частина з якої була лящами.

Читати далі »

Сакура в Закарпатті

Опубліковано Вікторія Шовчко 08-04-2011

Японський символ стійкості і чистоти, адже її пелюстки опадають не зів’ялі, ніжності і удачі в коханні, її сріблясто-рожевий колір будить лише піднесені почуття, тихого смутку й печалі про швидкоплинність буття, лише трохи більше тижня триває її цвітіння… Сакура

Ця прекрасна гостя далекої країни Всхідячого Сонця дарує свій швидкоплинний весняний поцілунок Закарпаттю вже не перший десяток років – з тих пір, як в 20-х роках обхідним шляхом через Відень добралася в ці благодатні місця (завезена з Австрії), полюбивши їх за добру вдачу (помірний клімат і благодатні грунти).

Читати далі »

Київські річкові прогулянки

Опубліковано Вікторія Шовчко 04-04-2011

Тихий плескіт хвиль, крики чайок і пейзаж що неспішно пропливає за бортом білосніжного прогулянкового катера … Що може бути краще у весняний сонячний день, коли природа лише починає оживати, даруючи перший погожі дні.

У Києві, хоча весна лише вступає у свої права, вже відкрито сезон річкових прогулянок на катері. Так протягом годинної прогулянки по Дніпру можна помилуватися Володимирською гіркою і Хрещатим парком, Ботанічним садом і Маріїнським парком, Видубицький озером і Печерським ландшафтним парком, пропливаючи під мостами Метро і Патона вздовж Труханівського острова і Гідропарку.

Читати далі »

Велитенський ялівець

Опубліковано Вікторія Шовчко 19-01-2011

Ялівець, який пережив розквіт і падіння імперій і держав, що виникали на території Криму впродовж двох тисяч років, був виявлений в самій південній точці півострова – мисі Сарич. Розміри «старця» вражають – за даними експертів Київського еколого-культурного центру його висота – 15 м, а діаметр стовбура – 4,9 м.

Проте радість фахівців від такої чудової знахідки затьмарила загроза його швидкої втрати у зв’язку з можливістю виникнення пожежі, бо приватна особа, у володінні якої знаходиться зараз дерево, використовувала його в якості опори для електрощитової.

Читати далі »

Магніти Заратустра

Опубліковано Вікторія Шовчко 26-07-2010

На планеті Земля, за переказами, всі події відбуваються за заздалегідь передбаченому ієрархами Світив планом: з’являються і зникають нові міста і цивілізації, здійснюються наукові відкриття, грунтуються нові релігії і при цьому йде постійна боротьба між добром і злом.

Провідниками всіх визначений подій в світ людей є Присвячені Великого Білого братства, які, закладаючи «сердечні магніти» (центри тяжіння подій) в певних місцях Землі, викликають глобальні зміни в житті людства.

Читати далі »

Національне дерево України

Опубліковано Вікторія Шовчко 16-07-2010

Природа навколо нас, як і пам’ятники архітектури, – німі свідки історії. Вони зберігають спогади про людей і події, які їх оточували за багато років до появи нас на світ. Їхнє життя – сама, часом, Історія. збереження якої є одним із завдань кожної культурної людини.

Саме з цією метою був організований Всеукраїнський конкурс «Національне дерево України», де в кількох номінаціях брали участь видатні своєю історичною, естетичною та культурною цінністю дерева з усіх регіонів України.
Значимість конкурсу була підтверджена наказом міністра охорони навколишнього природного середовища, в якому оголошували його переможці:

Читати далі »

Концентратори енергії Атлантиди

Опубліковано Вікторія Шовчко 25-05-2010

Атлантида. Одне це слово змушує уяву малювати картину раю на землі, де немає старості, хвороб та бідності, де володіння антигравітаціэю і телепортацією – буденна річ, де люди живуть в гармонії з навколишнім світом і створюють великі шедеври лише силою думки.

Ця життєва сила і необмежена енергія атлантів, згідно з легендами, забезпечувалася енергетичними кристалами, подарованими Вищім Космічним Розумом для створення на Землі високорозвиненої раси. Мережа кристалів була пов’язана з головним Кармічним Кристалом Атлантиди, тобто кристали були зосередженням життєвої сили – основної рушійної сили цивілізації атлантів.

Читати далі »