Микола Капустянський - генерал-хорунжий армії Української народної республіки, один із керівників Організації українських націоналістів.
Будучи досвідченим кадровим військовим російської армії ( підполковник, начальник штабу піхотної дивізії), з 3 вересня 1917 року він виконував обов'язки начальника штабу 104-ї піхотної 1-ої Української дивізії. Наприкінці 1917 року генеральний секретар Центральної ради з військових питань Симон Петлюра призначив його начальником штабу 11-ої армії, з 3 до 19 січня 1918 року — начальник штабу Північно-Західного фронту у Бердичеві, утвореного для боротьби з більшовиками, а в січні 1918 року очолив штаб фронту.
Потім Капустянський служив у Генеральному штабі української армії та займав посаду начальника штабу 2-ї пішої дивізії (колишньої 1-ї Української) Армії Української Держави. Підтримавши Директорію Української народної республіки, створену противниками гетьмана Павла Скоропадського, очолив оперативний відділ штабу Дієвої армії, згодом - першого генерал-квартирмейстера штабу армії УНР.
Перебуваючи у таборі для інтернованих у Ланцуті та переїхавши згодом до Варшави, написав на замовлення Військового міністерства УНР військово-стратегічне дослідження "Похід українських військ на Київ-Одесу", де піддав суворій критиці політику Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, лідерів Західно-Української Народної Республіки, що призвело до розриву з багатьма колишніми друзями. Надалі - військовий міністр уряду УНР у вигнанні, член Вищої військової ради у військовому званні генерал-поручика, потім — генерал-полковника, глава сенату Українського націоналістичного Руху.
