Из Львова на маршрутке в направление Бродов ехать довольно долго из-за остановок у каждого столба, но путешествие нам скрашивал многоголосый гомон пассажиров. Дружелюбный водитель высадил в чисто-поле у начала асфальтовой дороги и, махнув рукой в сторону убегающей на юг змейки, сказал что "нам туда".

Путь не близкий: поле, Загорцы, поле, Подгорцы, но тишина, пусть и пасмурного, дня без малейшего дуновения ветерка и дорога все время под горку с отражающими редкие солнечные лучи титанов на на горизонте детали прогулку чудесной.

И вот долгожданный миг. Цель близка. Замок на вершине холма. Деревенская не мощенная улица довольно круто поднимающаяся вверх по склону. У последнего брошенного дома нас встречает первый страж — полуразрушенная башенка, охраняющий земляную террасу. Вдоль кирпичной стены с проломами во многих местах выходим во внутренний двор.

И, о чудо, дворец из сказки как на ладони. Все здесь прекрасно и потемневший камень стен, и истертые ступени лестничных маршей, и чуть тронутая ржавчиной ковка дверей, и темные глазницы окон в античном убранстве и титаны со всесветом на плечах... Дух захватывает от величия и мощи этих стен, прелести боковых бастионов и ажурности линий.

Обходя дворец по периметру, понимаешь, что Подгорецкий дворец - самое прекрасное, что ты видел в своей жизни. Ведь здесь нет вычурности и фальши, а рука реставраторов еще не успела нанести ему значительный урон.

Неприятный сюрприз — дворец охраняет ведомственная охрана и проникнуть на его территорию не удастся — внутри идет реставрация, о чем говорят, проглядывающие над стенами строительные леса.

Но дальше центральная аллея, идущая от кованных ворот фамильной резиденции Конецпольских, приводит ко второму маленькому чуду — костелу святого Иосифа: тот же стиль, те же декоровые элементы, потемневший камень под зеленой крышей и фигурки святых защитников на фасаде. За ним старое кладбище с покосившимися крестами.

По бокам липовой аллеи от дворца к костелу на высоком постаменте темный лик Богородицы и Иисусом на руках да святого Иосифа в окружение золота нимбов — духовные покровители подгорецкого чуда.

Спокойствие, умиротворение, гармония и восхищение... - слов нет чтобы передать полноту ощущений. Лично для меня Подгорецкий замок — самый прекрасный дворец красавицы-Украины.

рік пізніше

Доброго дня, шановне панство! Скажіть будь-ласка чи комусь відома доля замку? Чи ведуться у ньому якісь реконтсрукційні роботи? Останнє що я чула це те, що замок начеб-то почали реконструювати з ініціятиви Бориса Григоровича Возницького, але нажаль цього року він відійшов з життя.

На цьому сайті знайшла повідовленн про те, що наша держава вімовилась фінансувати проект (https://zabytki.in.ua/uk/411/pan-chi-propav), навіть за умови що замок мали б перетворити на "резиденцію" державних мужів...

Чи відома подальша доля цього надзвичайного архітектурного витвору? Дуже хочеться хоч якось допомогти у його відновленні! Небайдужі та володіючі інформацією долучайтесь до бесіди! Дякую!

Добрий день.

Ми були у Підгірцях в 2007-му, тоді праве крило стояло в лісах. Друзі їздили в 2010-ому - лісів не було, але у зовнішньому вигляді замку більш нічого не змінилося.

Правда за внутрішні інтер'єри нічого сказати не можу - ні нам, ні друзям за ковані брами потрапити не вдалося, бо люди в чорному (охорона) всередину не пропустили. Але ось знайшла посилання на You Tube 2011 року з Нового каналу.

Але достеменно відомо, що в 2011 році Підгорецький замок був відкритий для відвідувачів, а в його залах і підземеллях було розміщено декілька тематичних експозицій.

Правда що стало спроектом після смерті його ідейного натхненника Бориса Григоровича Возницького (травень 2012) невідомо.

А ще для допомоги Підгорецькому замку було створено Благотворітельній фонд офіційний сайт, але невідомо в якому стані він перебуває, бо останні новини датіровані 2010 роком.