міста

Справжній український полковник

Опубліковано Виктория Шовчко 20-08-2018

Його ім’я через століття стало для української молоді дороговказною зіркою честі, гідності та патріотизму, перетворившись на легенду, а сучасники його любили і ненавиділи всі серцем. Байдужим харизматична особистість Івана Богуна не залишала нікого, адже він легко змінював вчорашніх союзників на їх опонентів, якщо це було корисно Україні.

Він був супротивником будь-яких компромісів за рахунок інтересів України і це в середині XVII століття, коли Запорізька Січ після смерті Богдана Хмельницького та фактичного провалу визвольної війни перебувала в уразливому становищі руїни. Він не прийняв присягу московському цареві, та й поляки, король яких Ян II Казимир всіма доступними засобами від матеріальних благ до лестощів намагався купити прихильність впливового українського полковника, були від нього не в захваті…

Читати далі »

Махновський літописець

Опубліковано Виктория Шовчко 01-04-2018

Перші слова його літописі лягли на пожовклі сторінки історії кров’ю убитих за участь в опорі діда і батька, попелом рідної хати в Новоспасівці Маріупольського повіту Катеринославської губернії, які залишили по собі австро-німецькі окупанти в Першу світову при висадці в Приазовських степах.

А далі будуть вогонь і меч опору і білим, і червоним в боротьбі за волю української землі в рядах Гуляйпільської армії Нестора Махна. Організаторський талант у поєднанні зі сміливістю і винахідливістю забезпечили Віктору Білашу швидкий кар’єрний ріст в повстанському війскі від командира полку до начальника штабу армії.

Читати далі »

Батько, син і місто Лева

Опубліковано Виктория Шовчко 11-03-2018

Іноді доля-жартівниця любить підносити сюрпризи круто змінюючи життя своїх земних підопічних, підносячи на вершину вчорашніх підневільних по праву народження і скидаючи в пучину неслави тих, кому були доступні всі блага світу, і не рідко такі соціальні метаморфози трапляються в межах всього двох поколінь однієї родини як підтвердження народної мудрості “на дітях геніїв природа відпочиває”…

Вчорашній селянин гетьмана Станіслава Конєцпольського він сам вирішив свою долю, коли під загрозою смерті в шістнадцятирічному віці став втікачем. Але здоровий глузд, невгамовна енергія і цілеспрямованість не дали Павлу Кампіану (при народженні Вощина) згинути в цьому світі – вступ до Краківського університету на наступний рік, магістерський ступінь з філософії зі знанням медицини, філософії та гуманістичних наук в 1552-ому і ступінь магістра медицини Болонського університету (1556) забезпечили йому блискуче майбутнє.

Читати далі »

Радник проти миру

Опубліковано Виктория Шовчко 09-02-2018

Один місто і три версії його заснування як відбувається завжди, коли наявних документальних фактів набагато менше, ніж легенд і домислів, що не потребують підтвердження. А взагалі-то прийняте наукою датування народження населеного пункту від першої згадки в збережених після багатьох століть воєн, природних і людських катаклізмів документах – досить умовна одиниця, яку з успіхом, але без результату ось уже століття оскаржують археологічні артефакти і висновки семантичних досліджень.

Тому офіційно визнаний датою заснування 1240-ий від Різдва Христового (перша згадка Житомира в літописі) вже зараз поставлений під сумнів як мінімум трьома різними теоріями, які спираються на свої припущення, висновки, факти і додають до його і без того посивілого віку ще як мінімум два століття.

Читати далі »

Не мир

Опубліковано Виктория Шовчко 05-01-2018

Наймирніше місто в усі часи не могло існувати без надійного захисту, сильного війська і волелюбного населення. А що вже казати про невелике містечко буферної для Європи Київської Русі з полчищами східної орди і кримських татар у вигляді “добрих”, завжди готових за невмінням створювати відняти, розорити знищити сусідів.

У ті далекі часи, коли українські землі були незалежні і сильні, головною зброєю селища на річці Мирці, за добру вдачу місцевих жителів прозваного Мирів, були високі земляні вали, що п’яти з половиною кілометровим кільцем огороджували його від непроханих гостей. Та тільки миролюбність хоч і за підтримки стін десяти метрів заввишки – поганий помічник у війні – його, як і багатьох побратимів по нещастю, стерли з лиця землі незліченні Батиєві орди.

Читати далі »

Життя і трагедія однієї людини

Опубліковано Виктория Шовчко 27-11-2017

Гени підприємництва та фінансової дбайливості були у нього в крові – дід-чумак, ганяв своїх навантажених сіллю волів від Сум до Петербурга, батько – ярмарковий торговець з бакалійної крамницею в Сумах… але юному даруванню від комерції не вистачало розмаху в своєму напівпровынційному рідному місті – у віці двадцяти п’яти років з багажем знань Сумського повітового училища за плечима (більшого не дозволили погані фінансові справи сім’ї) Олексій Кирилович Алчевський відправився підкорювати процвітаючу столицю Слобожанського краю.

Пробою пера в Харкові для нього стала чайна лавка на Сумській, але це скоріше був спосіб закріпитися в місті і зробити собі серед місцевих обивателів добре ім’я, тому що масштаб даного підприємства знову-таки був невеликим.

Читати далі »

Зробити більше ніж прожити

Опубліковано Виктория Шовчко 03-06-2017

Народження через два роки після скасування петербурзькими владою ганебного кріпосницького, а по суті рабовласницького, права (хоча свобода в Московській державі так і не засяяла). Маленьке харківське село Вільховий Яр. Заможна сім’я відставного штабс-капітана Дмитра Грінченка. Забезпечене дитинство поміщицького сина. Чотири класи реальної харківської школи і… виключення через читання і поширення українських народовольських листків, царські каземати, туберкульоз.

Не зломлена, але загартована в тюремних катівнях воля змусила Бориса Грінченка боротися за виживання, навчаючись майстерності взуттєвої справи, та освіту, левова частка зароблених коштів йшла на купівлю книг для самостійної підготовки до здачі іспитів на звання народного вчителя, яке він щасливо отримав у вісімнадцятирічному віці.

Читати далі »

Революція по-бандитськи

Опубліковано Виктория Шовчко 11-11-2012

Мойше-Яків Вольфович Вінницький. Більшості обивателів це ім‘я мало про що говорить. Інша справа його прізвисько, де злодійський кураж і азарт, зухвалість і жах злочину, вигода під личиною революційних настроїв, безпринципність і нахабство сплелися в особистості злодійського “короля” Одеси початку ХХ століття.

Учень в матрацній майстерні, електрик заводу “Анатра” – звичайний послужний список підлітка-безбатченка у чотирнадцять років. Але єврейський погром 1905 року в Одесі, під час якого його одноплемінників без особливої видимої причини грабували і вбивали на очах у добропорядних громадян, круто змінить його долю. Відтепер той надміру наділений організаторськими здібностями і силою волі невисокий юнак протиставив себе недосконалому суспільству, перейшовши межу “поза законом”.

Читати далі »

Милостивий государ

Опубліковано Виктория Шовчко 26-10-2012

Часом примха долі зводить на вершину влади людей не наділених якимись видатними якостями чи здібностями крім жорстокості й уміння переступати через непокірних. Іноді вершина виявляється у ніг лише за правом народження. Найчастіше її досягнення зовсім не пов‘язано з особистістю – все вирішують обставини. Але бувають щасливі випадки, коли влада зосереджується в руках її гідних, і тоді – щастя народу, який отримує такого правителя.

Про силу і свободу історичної особистості прийнято судити в світлі грандіозності слідів її досягнень будь-то наслідки проведених реформ або грандіозність споруди щедротами її побудованої, монументальність літературної праці або ж блага подаровані суспільству.

Читати далі »

Прибережна красуня

Опубліковано Виктория Шовчко 17-10-2012

Ось вже більше півтора століття це самий фешенебельний курорт Криму, де гори і чудове повітря прирівнюють іменитих і звичайних гостей до простого слову “турист”. І нехай апартаменти для проживання перших разюче відрізняються від знімних квартирок останніх, шепіт ласкавого Чорного моря і тіниста розлога зелені пальм, не роблячи відмінностей, дарують своє тепло та цілющу силу всім у рівній мірі. Не дарма ще дві з половиною тисячі років тому тут поселився чоловік.

У документах ж перше своє відображення місто біля підніжжя Кримської гряди під ім’ям Джаліта або Яліта знайшло в географічних записках арабського мандрівника аш-Шериф ал-Едрісі 1154 року в якості вірнопідданого князівства Феодоро – християнського поселення з різнонаціональним населенням.

Читати далі »

Божий дар

Опубліковано Виктория Шовчко 13-08-2012

Місце обітоване з тисячолітньою історією. Поселення на берегах літописного Бога, в житті якого були свої злети і падіння, перемоги і поразки, збережене перстом долі. Місто, народжене великою перемогою 1362 року князівства Литовського над грозою Європи – Золотою Ордою.

Дар (від слов‘янського “вьно”) Бога (літописна назва річки Південний Буг) – так згідно з однією з найромантичніших версій можна трактувати походження Вінниці, яка жодного разу за час свого існування не змінювала своєї назви-статусу, що зберігає, як запевняють деякі, її серед бур і негод шістсотлітнього життєвого шляху.

Читати далі »

Порто-франко, мідний п'ятак і хліб

Опубліковано Виктория Шовчко 12-07-2012

Чарівне зростання перлини Чорного моря, коли за пару десятків років місто стало одним з найбільших у Російській імперії – зовсім не казка і не загадка. Всьому є своє цілком матеріальне і цілком банальне пояснення. Як в стародавніх міфах і переказах це чудове явище грунтувалося на трьох китах імена яких: порто-франко, мідний п‘ятак і хліб.

Головною рушійною силою, яка спонукала купців влаштуватися серед безкраїх степів практично на порожньому місці, була безмитна торгівля (порто-франко), дарована Найвищим указом стараннями генерал-губернатора Новоросійського краю порту Одеса від 1817 року.

Читати далі »