Колись вона була одною з повноводних київських артерій, які забезпечували повноцінну логістику великого мегаполісу. Суднохідна з кришталевою водою Почайна веде свої витоки з оболонського каскаду озер (за іншими відомостями стариця великої української річки, що бере свій початок між нижче Вишгороду), щоб напоїти своїми чистими водами центр міста та внести свою лепту в швидке повноводдя Дніпра.
Коли саме виникла – про те невідомо, довгий час вважавшаяся загубленою вона знайшла своє впізнання в невеличкій річці, що бере свій початок на Оболоні та через Поштову площу нижче Хрещатика прямує через проспект Степана Бандери до Дніпра. Зараз маловодний потік більшою частиною захований під землею та в колекторах і лише зрідка бачить сонячне світло на нечисельних відкритих ділянках, хоча останнім часом питання її очищення все частіше з’являється на денній повістці міської влади.
Перша світова війна була розв’язана Москвою в надії зміцнити свої позиції в европейському товаристві, а вийшло як завжди у північної орди – царська імперія захиталася і впала, а її місце намагався зайняти червоний люмпен зі зброєю в руках, який грабував та знищував все, до чого могли дотягнутися його брудні руки.
Українській Юзовці випало чимало випробувань в ті часи, коли влада в місті мінялася з карколомною швидкістю, часом до чотирьох разів на місяць. Чи не єдиною розрадою для чоловіків робітничого містечка серед мороку розрухи, злиднів та безнадії був футбол. Звичаї були прості – у переважній більшості, як відмічалося на сторінках тодішньої газети «Диктатура труда», збиралися фанати і гравці не стільки з-за самої гри, скільки через після матчеві посиденьки в компанії однодумців з розпиттям міцних напоїв і бійок не рідко ними спровокованих.
Сама стародавня назва цієї місцевості «Провалля» серед гущавини зелених хащів, через яку навіть в ясні літні дні не може пробитися сонячний промінь, спонукала людську уяву малювати страшні картини на межі реального і потойбічного. Ну як тут не народитися чисельним легендам, коли від тріску гілки чи шурхоту минулорічної трави в жилах холоне кров і волосся починає підніматися дибки.
Таємнича історія його тягнеться ще з VIII столітті, коли в глибокому яру між фортечних стін на вершинах крутих пагорбів столиці Київської Русі, вздовж берега Дніпра і до сучасних Печерських липок, почали селитися монахи-пустельники, обравши Провалля за його близькість до потойбічного через концентрацію енергетичних потоків, які проходять крізь три світи підземний – земний – небесний. Тоді тут ж з’явилися наземні виходи розгалуженої мережі підземних ходів, деякі з яких вели за легендами у саме пекло, а інші – зв’язували воєдино різні стратегічні пункти міста.
Він був сином того, кого один з найвидатніших князів Київських любив більше за всіх своїх дітей, не дарма ж Ярослав Мудрий витратив багато сил енергії щоб виклопотати для свого Всеволода руку доньки візантійського імператора Костянтина, Марії-Анастасії. Дід навіть встиг побачити первістка цього союзу, якого назвали Володимир (княже) Васил (хресне) Мономах (на честь діда по матері).
Навряд чи він розраховував зайняти головний престол Русі-України в Києві. Очолюючи по-черзі Смоленське, Чернігівське, Переяслівське князівства він вдало ходив походами на половців, керував в міру свого бачення ситуації та вимог того часу, ростив своїх синів…
Цей союз викликав чимало пліток серед вищого світу імперії та осуду місцевих, які належали до великих маєтностей нареченої – адже їй на момент укладання шлюбу було вже тридцять вісім та й вродою вона не відрізнялася, а обранець був на дванадцять років молодший, до того ж без дворянського титулу та особливих статків, зато лихий вояка з відзнакою за оборону Порт-Артура, а ще імпозантної зовнішності статного нащадка славної Еллади.
Графиня Катерина Левашова з її паризькою освітою вдома розмовляла виключно французькою (крім того знала німецьку), а український принципово ігнорувала, за що піддані володінь, яких в її приватній власності налічувалося близько семи тисяч гектарів землі з двадцятьма вісьмома поселеннями різного рангу та цукровим заводом, охрестили господиню глухонімою, до того ж після одруження через маргінальності союзу вона втратила право користуватися своїм титулом, що надавало особливої пікантністі цієї події.
Московська влада, який би режим там не панував, ніколи не переймалася проблемами окупованих територій – не два століття тому, ні зараз. Імперські амбіції помножені на великі суми награбованого у власних очах перетворювали її у власних очах майже на небожителів, а всіх інших – як мінімум на представників другого сорту. І червоні ради в цьому питанні були достойними послідовниками московських царів.
Минуло вже чотири дні від початку жахливої техногенної катастрофи, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року в українському місті атомних енергетиків Чорнобилі, яка за оцінками експертів у чотириста разів перевищила ефект від вибуху атомної бомби в Херосімі, а радянська влада тримала гробову тишу з цього приводу.
Перший в історії країни офіційний футбольний матч України відбувся на ігровому полі в рамках Галицької крайової виставки 14 липня 1894 року у Львові між командами Кракова та Львова, причому останній представляло патріотичне тіловиховне та руханкове товариство “Сокіл”. Цікавий факт – українськими в тому матчі були лише місто проведення та якась частина глядачів.
А справа в тому, що на той момент в столиці Галичини існували два абсолютно незалежних один від одного патріотично-спортивних клуби “Сокіл” – український та польський, і саме останній грав в тому самому знаменному матчі.