Справжній державник. Кость Гордієнко

Опубліковано Вікторія Шовчко 15-10-2021

Доля, як наочний приклад демократичних засад існування українського суспільства до московської окупації, адже тільки за таких умов в XVII столітті кожен міг зайняти посаду відповідну його вмінням та здібностям. Цікаво, що козак Кость Гордієнко, про молоді роки якого інформація майже відсутня (за припущеннями Скальковського походив з українських волинських шляхтичів Гординських, за Яворницьким – полтовчанин з київо-могилянською освітою), з’являється на сторінках історії Війська Запорізького Низового в грудні 1703 року одразу в якості кошового отамана.

Головною метою діяльності на посаді для Костя став захист козацької вольниці та Гетьманщини від зазіхань московських окупантів. Причому підтримка останньої на чолі з Мазепою йшло всупереч його особистій ворожнечі з очільником, який після письма Гордієнка від імені запорожців з відмовою присягнути на вірність Петру І, написав заклик до московського царя-сатрапа силою приборкати запорожців.

Читати далі »

Дракула чернігівського розливу

Опубліковано Вікторія Шовчко 08-10-2021

Оповита мереживом таємниця улюбленця долі слава притягувала до себе пильну увагу оточуючих ще за його життя, адже що може бути магнетичніше для людського поголоску ніж датське коріння, величезний спадок і сирітське дитинство. Та до того ж, після двадцятирічного відсутності Юрій Дунін-Борковський з’явився на Січі нізвідки, щоб зробити стрімку кар’єру від сотника до чернігівського полковника в свої тридцять два і другої після Гетьмана людини, генерального обозного, через кілька років (навіть нетривалий час очолював державу як наказний гетьман). Ну як тут було не стати улюбленою фігурою для пліток сучасників?

А ще була велика меценатська робота, адже тільки на Чернігівщині його коштом були відреставровані Спасо-Преображенський собор, Воскресенський, Благовіщенський храми, П’ятницький та Єлецький монастирі, також дарована його щедрою рукою коштовне церковне начиння з іменним клеймом, частина якого збереглася і донині. Але саме своєю державницькою позицією він не абияк дратував московську владу, яка всіма силами та засобами намагалася окупувати України. Так чорними плітками та брехнею видатного громадсько-політичного діяча вихідці мокшанських багнюк перетворили в очах нащадків ледь не на вампіра.

Читати далі »

Походження української мови

Опубліковано Вікторія Шовчко 05-10-2021

Барвиста, мелодійна, веселкова, щебетлива, велична… епітетів найвищого ступеню для української мови не злічити. Вона єдина століттями берегла душу свого народу крізь всі утиски чисельних хвиль поневолителів, щоб одного разу на праху їхнього небуття розквітла прекрасна нація вільних ментально та духовно людей.

Міжнародні науковці зійшлися в думці, що сучасна українська є головною похідною (зберегла більшу частину лексичного фонду з особливостями морфології та граматичних конструкцій) від єдиної праслов’янської мови, яка остаточно сформувалася приблизно в VI столітті до н.е.

Читати далі »

Пригодницький роман довжиною в життя

Опубліковано Вікторія Шовчко 03-10-2021

Шляхетна та заможна родина Корецьких-Ходкевичів, спадкоємець батьківського княжого титулу та великих маєтностей з родовим замком на чолі, улюбленець долі… Самійло з дитинства відрізнявся незалежним та войовничим характером – не дарма ж його вистачило всього на пару років навчання в одному з найстаріших голландських університетів, що і зараз діє в Лейдені, смиренно гризти граніт науки – то було не його.

Лише служба у лавах війська великого князя Литовського і Руського Сигізмунда III Вази нарешті в двадцять років подарувало юнакові відчуття знаходження на своєму місті, тим більше, що перспективного хлопця майже одразу взяв під свою опіку видатний військово-політичний діяч Річи Посполитої, Станіслав Жолкевський.

Читати далі »

Золоте руно Пекторалі

Опубліковано Вікторія Шовчко 01-10-2021

Богиня хмар Нефела, казково-дивовижна далека Ея, безстрашні герої-аргонафти… легендарно- міфічне воно кружляло голови багатьом поколінням європейців, обіцянкою доторкнутися до божественної магії володіння незліченними скарбами. Його шукали, не знаходили, але так і не змогли забути, адже не можна забути неземне сяйво, що пробивається крізь сон мрії. Золоте руно.

Колись посланий Нефелою з небес летючий баран із золотим хутром врятував життя її дітей з-під жрецького ножа, який був занесений над ними з подачі другої дружини їхнього батька (царя Афаманта) підступної Інно, що наслала на землю посуху, неврожай та голод. Правда шляхом через пролив до Мармурового моря нещасна Гелла сковзнула з шовковистого руна та потонула в морських хвилях, а води ті з того часу на її честь називали Геллеспонтом (зараз Дарданелли).

Читати далі »

Чорнокнижник - насилач граду

Опубліковано Вікторія Шовчко 23-09-2021

Цікавим залишається факт, що первинно «чорнокнижник» в українській міфології мав зовсім не логічне трактування, яке лінійно походить від слів «чорний» та «книга» – глибинний зміст слова в слов’янській міфології ховався у відгалуженні особливого роду чортів, які керують бунтівними душами, змушуючи останніх скидати на чимось завинили земні міста і селища град як покару, а ще насилати страшні, змітаючи все на своєму шляху смерчі.

А пов’язане це було з народними віруваннями в народження благословенного дощу для української землі в кришталевих водах озера Йик, що зховано в глибинах Чорних гір. Але часом недобрі люди задля влаштування голоду через посуху збираються купи на його берегах, читаючи вголос якихось таємничих чорних книжок. І перетворюється вода на лід, і гнівається Господь на цих злодіїв, кидаючи в них блискавки та перуни, що трощать ту кригу на малесенькі (а часом і не дуже) кавалки. Так замість посланих Всевишнім крапель дощу падають з небес градини. Саме тому в священний Йик не можна кидати каміння, бо Бог одразу почне гніватися.

Читати далі »

Подвиг довжиною двадцять два місяці

Опубліковано Вікторія Шовчко 20-09-2021

Важкі часи завжди піднімають з найпотаємніших глибин души всі найницніші та найвисокіши інстинкти, пред’являючи світові людину в кришталево чистому образі без лицемірства та нашарування цивілізації. А що ще окрім війни можна назвати найбільш екстремальною ситуацією, яка торкається всіх і тотально впливає на всі сфери життя, тим більше, якщо вона – світова?

24 червня 1941-ого розмірене життя українського Любомлю назавжди змінила розпочата Москвою та Берліном за два роки до того Друга світова війна. Вже за тиждень вийшов наказ німецької окупаційної влади про обов’язкове носіння євреями всіх статей та віку на рукаві білої пов’язки із «зіркою Давида» та обов’язкову (під страхом страти) явку всього чоловічого іудейського населення міста від 14 до 64 до кінотеатру, на площі перед яким п’ятьох випадково обраних з їхнього строю німці розстріляли для приборкання через острах можливого опору.

Читати далі »