Музей-садиба Котляревського в Полтаві

Надихаюче місце, де народжувалася казкова класика української літератури, щоб назавжди закарбувати в історії та в серцях людей ім’я її автора, як одного із засновників сучасної національної літератури.

Білі стіни з різьбленими сволоками в мальовничому вбранні розкішного саду, серед квітучих гілок якого десь задрімала душа українського народу, щоб одного разу прокинутися від вікового сну мудрішою, прийнявши очищення через розуміння свого коріння.

Читати далі »

Замкова церква в Меджибожі

Скромна будівля, яка за своє довге життя встигла приміряти на себе дві релігії та дві конфесії християнства, щоб після десятиліть атеїстичного забуття в її стінах знов почало битися духовне серце православного Меджибожу.

Каплиця, що перетворилася на величний самобутній храм, як витвір мистецтва багатьох поколінь його господарів, що доклали руку до його перебудови на догоду примхливим забаганкам часу та суспільному баченню краси.

Читати далі »

Австрійський залізничний віадук у Ворохті

Величний пам’ятник імперії, яка проіснувавши всього півстоліття, зникла з лиця землі, лишивши по собі нагадування величністю монументальної архітектурної спадщини у майстерному виконанні митців минулого.

Кам’яний велетень створений для єднання та зручності, як нагадування про височінь задумів, які за примхою долі так і не змогли стати реальністю, але лишили по собі слід на сторінках рукописної історії, щоб одного разу здійснитися.

Читати далі »

Радомишльський замок

Давня українська перлина, що виринула з небуття на світанку третього тисячоліття, щоб нагадати українському народові про його духовне коріння та допомогти відродити ідею нації через призму славетного минулого.

Матеріальна основа української просвіти загублена на чотири століття десь поміж хмаринками борошенного пилу та дзеркальною гладдю ставу в невеличкому містечку під Києвом.

Читати далі »

Будинок Лейба на Торговій

Його історія починалась казкою в яскравих барвах великого саду та запаморочливому запаху тютюну з павичами на внутрішньому дворі під розмірений стукіт теслярського інструменту.

Пошарпана часом велична архітектурна перлина, що колись першою зустрічала гостей міста в гирлі Кальміусу з боку великої землі.

Читати далі »

Селянський банк в Полтаві

Декорове оформлення в передбаченні нещасливої долі, що іноді малює майбутнє на віки вперед краще, ніж будь-який астролог.

Люті жахи під благородною личиною вишуканих фасадів, червоні від крові безвинних жертв, як колір їхніх стін, безжальні та байдужі, як погляд кам’яних гаргуйлів, що пильнують їхній центральний вхід.

Читати далі »

Водоспад Дівочі сльози в Яремче

Кришталевий неспішний прозорий потік із солодкою, на відміну від солоного топоніму, водою, непередбачуваний і примхливий як характер тих, на честь кого йому дали ім’я, оповитий легендами та народною увагою, заколисканий співами вольних вітрів.

Тоненький голос карпатських гір, що дзюрчить чи рокоче залежно від настрою серед гущавини столітніх буків, як пісня про минуле і майбутнє у виборі сьогодення.

Читати далі »

Церква святого Дмитра в Татарові

Одна з перлин дерев’яного намиста Карпат, що багатоярусними кружальцями оперезали кожну їхню гору, щоб увічнити славу і красу дива української природи перед Богом і людьми.

Дерев’яна святиня, якій вдалося пережити дві світові війни та атеїстичні ради, коли її більш міцні кам’яні побратими, що стояли на сторожі духовності та добра, пали в руїнах.

Читати далі »

Таверна Натан Рябінкин

Матеріальне свідчення існування легенди, яка крізь століття виринула з темряви небуття завдяки підприємницькій ініціативі та небайдужості однієї маріупольської сім’ї, що вдихнула в неї нове життя та змусила працювати людську уяву.

Майстерно сплетене мереживо давньої таємниці в красивій обгортці сучасності, що так зачаровує та приваблює вразливих дітей ХХI століття.

Читати далі »

Замок в Летичіві

Кам’яний вартовий Болохівської землі, який вже чотири століття протистоїть всім змінливим буревіям повелителя часу, які він щедрою рукою відсипав на долю української землі.

Окраса давньої землі Русі, що пронесла своє ім’я крізь віки і тимчасове панування всіх тих, хто думав, що зкорив її навіки, щоб кожного разу з руїн поставала українська душа омита сльозами і кров’ю десятків поколінь пращурів.

Читати далі »