Є марки, чия назва змінювала значення тричі за одне покоління. DKW — саме така. Спочатку — Dampfkraftwagen, парова машина, яка так і не поїхала. Потім — Des Knaben Wunsch, «бажання хлопчика», іграшковий двигун. І нарешті — Das Kleine Wunder, «маленьке диво», мотоциклетний мотор, який підкорив світ. Три абревіатури, одна доля — і п'ятдесят років історії, без якої не було б ні Audi, ні Wartburg, ні Yamaha.
Датчанин у саксонських горах
У 1907 році датський інженер Єрген Скафте Расмуссен заснував невелику металообробну майстерню в Цшопау — саксонському містечку в Рудних горах. Він робив арматуру для парових машин і навряд чи думав про автомобілі — поки не почалася Перша світова і не виникла ідея їздити на парі. У 1916 році він спробував побудувати паровий автомобіль — Dampfkraftwagen — але проект зайшов у глухий кут. Залишилася лише абревіатура: DKW.
Наступний крок виявився геніально простим. У 1919 році Расмуссен побудував мініатюрний двотактний двигун об'ємом 25 кубічних сантиметрів і продавав його як іграшку під назвою «Des Knaben Wunsch» — «бажання хлопчика». Двигун розробив інженер Гуго Руппе — маленький, дешевий, надійний. Його купували тисячами. Незабаром мотор збільшили і встановили на велосипед: так з'явився «Das Kleine Wunder» — «маленьке диво» — і саме з нього виросла вся мотоциклетна імперія DKW.
Найбільший виробник мотоциклів у світі
Злет був приголомшливим. У 1930-х DKW мав понад 20 000 працівників і був одним із найбільших виробників мотоциклів у світі. Ключем до успіху стало технічне відкриття 1926 року: інженер Адольф Шнюрле винайшов систему петлевого продування циліндра, і DKW отримав на неї ексклюзивні права. Ця система розміщувала два впускні канали і центральний випускний канал на одному боці стінки циліндра — на відміну від гірших систем, які застосовували всі інші виробники двотактних двигунів. Саме вона зробила DKW-мотори тихішими, потужнішими й економічнішими за конкурентів.
На гоночних трасах це відчули одразу. У 1931 році інженер Арнольд Цоллер впровадив концепцію роздільного одноциліндрового двигуна — split-single, — і це зробило DKW домінуючою гоночною маркою в легких і юніорських класах аж до початку війни, зокрема на знаменитому International Six Days Trial.
Найважливішою моделлю тих років став RT 125 — простий, легкий, бездоганно надійний. Після поразки Німеччини у Другій світовій його технічну документацію передали союзникам як трофей, і сталося неймовірне: RT 125 скопіювали одночасно в кількох країнах — BSA Bantam у Британії, Harley-Davidson Hummer у США, а радянська сторона вивезла не лише креслення, а й верстати і кількох спеціалістів, запустивши виробництво у Москві та Ковров. Yamaha в Японії теж використала RT 125 як основу для свого першого мотоцикла YA-1. Жоден інший мотоцикл в історії не копіювали стільки разів.
Перший передній привід Європи
Поки мотоцикли завойовували світ, Расмуссен думав про автомобілі. У 1928 році він придбав контрольний пакет акцій Audi Werke AG у Цвіккау — щоб прискорити вихід DKW на автомобільний ринок. Перший автомобіль марки, Typ P, був ще незграбним родстером. Але вже у 1931 році на Берлінському автосалоні DKW представив щось принципово нове.
Моделі F1–F8, що випускалися між 1931 і 1942 роками, стали першими масовими автомобілями з переднім приводом в Європі — з поперечно розташованим двоциліндровим двотактним двигуном. Букву «F» у назві розшифровували просто: Front — привід на передні колеса. Між 1931 і 1942 роками з конвеєра в Цвіккау зійшло близько 218 000 цих автомобілів. До 1934 року DKW посів друге місце за продажами в Німеччині, захопивши понад 16% ринку.
Паралельно існувала інша, менш відома лінійка — Sonderklasse і Schwebeklasse із заднім приводом. Їхні двигуни мали зовнішній вигляд V6, але без свічок запалювання на передній парі циліндрів: ці два «зайвих» циліндри працювали як повітряні компресори для примусового наддуву. Технічна вигадливість — у кращих традиціях DKW.
Чотири кільця
29 червня 1932 року в умовах Великої депресії чотири незалежні компанії — DKW із Цшопау, Audi із Цвіккау, Horch і Wanderer із Хемніца — об'єдналися в Auto Union AG. Так народилася емблема з чотирьох переплетених кілець, яку сьогодні знає кожен. DKW у цьому союзі відіграв роль масового виробника — його мотоцикли й автомобілі займали найдоступніший ціновий сегмент і забезпечували Auto Union основний обсяг продажів.
Сам Расмуссен цього тріумфу довго не святкував: у 1934 році його усунули від керівництва через конфлікт з нацистською владою. Людина, яка вибудувала всю цю імперію з парової нездійсненої мрії, пішла — марка залишилася.
Розрив і відродження
Війна розрізала DKW навпіл — буквально. Цшопау і Цвіккау опинилися в радянській зоні окупації, а потім у НДР. Колишній завод у Цшопау став MZ — і продовжував випускати мотоцикли під новою назвою. Auto Union перереєструвався в Західній Німеччині в 1949 році і відновив виробництво RT 125, а також нового фургона Schnellaster F800.
Повоєнний автомобільний флагман отримав назву 3=6 — і в ній була своя філософія: трициліндровий двотактний мотор забезпечує плавність шестициліндрового чотиритактного. Saab у Швеції використав двигун DKW як зразок для перших власних автомобілів — так тихе саксонське містечко вплинуло на шведський автопром.
У 1956 році з'явилася найрідкісніша і найефектніша DKW — Monza. Скловолоконне двомісне купе на шасі F93, побудоване приватною ініціативою, встановило на треку в Монці кілька рекордів тривалості: 48 годин із середньою швидкістю майже 141 км/год, 72 години — понад 139 км/год. Назва прийшла звідти само собою.
Кінець із відлунням
У 1957 році Auto Union перейшов під контроль Daimler-Benz, а у 1964-му його придбав Volkswagen. Нові власники розуміли: двотактний двигун — тупикова гілка. Ринок відвертався від характерного звуку і запаху «двотакту». Інженери в Інгольштадті були настільки занурені у двотактну традицію, що не могли — або не хотіли — проектувати чотиритактний мотор. Тоді інженери Mercedes-Benz взяли справу у свої руки і в 1960 році самі розробили новий компактний передньопривідний автомобіль.
Останньою DKW стала F102 — технічно сучасна, але з усе тим самим двотактним двигуном. Ринок 1960-х відвернувся від двотактних моторів як від застарілих, і F102 продавався значно гірше за очікування, ставши джерелом великих збитків. У 1966 році виробництво зупинилося.
Але не все зникло. F102 переобладнали під чотиритактний двигун — і цей автомобіль вийшов під назвою Audi F103. Товарний знак DKW сьогодні належить Auto Union GmbH — дочірній компанії Audi AG. Чотири кільця на сучасному Audi — це і є ті чотири компанії: Audi, Horch, Wanderer і DKW. Маленьке диво з Цшопау досі їде.
