Виберіть свою мову
Пошук

Свято-Успенський собор Полтави

Історія

Успенський собор на Івановій горі в Полтаві здавна вважався “соборним” – головним храмом фортеці. Спочатку полтавський собор, документально згаданий в 1695 році, в іншим як і багато інших храмів того часу, був дерев‘яним з невеликою двоярусною дзвіницею.

Полтавський Свято-Успенський кафедральний собор з дзвіницею Свято-Успенський кафедральний собор з дзвіницею Полтави

З ініціативи адміністративно-військової влади і міської громади Полтави в 1748 році було прийнято рішення про будівництво кам‘яного собору, для чого був укладений договір з архітектором Стефаном Стабанскім. Однак у зв‘язку недостатнім фінансуванням та організаційними проблемами втілюватися в життя в проект розпочався лише через три роки, а будувався храм ще майже двадцять років (будівництво закінчено в 1770), в той час як богослужіння йшли в колишньому – дерев‘яному.

Поруч з кафедральним собором невдовзі (1774 рік) розгорнулося будівництво дзвіниці, але і тут дався взнаки брак коштів – завершили лише через двадцять сім років, хоча вже з 1787 року в її освячених стінах діяв храм Іоанна Предтечі.

Останні історичні згадки про дерев‘яний Успенському соборі Полтави датовані 1776 роком, у зв‘язку з даруванням, з причини старості і недоцільність підтримки, цього архітектурного спорудження селу Івашки, що і нині знаходиться у дванадцяти кілометрах від міста.

Через десятиліття після закінчення будівництва першого кам‘яного храму міста (в 1780 році) була проведене капітальне перепланування будівлі, яке торкнулося як зовнішнього вигляду, так і внутрішніх інтер‘єрів.

У 1847 році Успенський собор отримує статус кафедрального після перенесення архієрейської кафедри з Переяслава-Хмельницького в Полтаву. Не дивно, що новий статус зажадав нової модернізації, що торкнулося, в основному, внутрішнього устрою, втім як і модернізація, проведена через півстоліття (1899-1900), в ході якої місткість храму досягла десяти тисяч чоловік.

Головний собор Полтави продовжує виконувати свої релігійні функції аж до 1934 року, коли при зміні правлячого режиму був оголошений культ загального “атеїзму”. Храм же пав невинною жертвою – його просто підірвали. Встояла лише дзвіниця.

Північно-західний фасад полтавського Свято-Успенського собору Північно-західний фасад Свято-Успенського собору Полтави

Під час Другої світової (1939 – 1945) храм Івана Предтечі відновив свою роботу в стінах дзвіниці, а в післявоєнний період споруда використовувалася в якості майстерень.

У 1974 році були проведені масштабні реставраційні роботи по історичному відновленню зовнішнього вигляду дзвіниці, приурочені до 800-річчя Полтави, за результатами якої в стінах колишнього храму відкрився музей міста, а пізніше виставка сучасних художників.

Після здобуття незалежності Україна і відновлення свободи віросповідання, права на дзвіницю пред‘явили відразу дві єпархії православної церкви – Київського і Московського патріархату. У результаті дворічної полеміки перемогу здобула Українська православна церква Київського патріархату.

Відразу ж після відновлення богослужінь у дзвіниці, постало питання про реконструкцію Свято-Успенського кафедрального собору Полтави. У цьому ж (1993) році були отримані дозволи на це благе діло від відповідних органів місцевого самоврядування.

Проте будівництво в Полтаві, що додала добрих двісті років завдяки знову виявленим документальними свідченнями, головного православного храму було розпочато лише в 1999 році з благословення президента України в рамках святкування 1100-річчя міста.

Період реконструкції розтягнувся на довгих п‘ять років, що частково було пов‘язано з паралельними ь археологічними дослідженнями різних культурних шарів на цій території, частково з браком фінансування, частково конфліктом інтересів головного архітектора та представників влади. У 2004 році при великому скупченні народу Свято-Успенський кафедральний собор був відкритий.

Архітектура

Свято-Успенський собор (1770 – 1934, 2004) – двоповерхова трикупольна базиліка, прикрашена декоративними елементами, з ризницею і пономарней з боків за результатами первинного будівництва мала в периметрі тридцять два метри в довжину і сімнадцять – у ширину.

Полтавський Свято-Успенський кафедральний собор Свято-Успенський кафедральний собор Полтави

Після перепланування 1780-го року храм придбав два додаткових купола, хори на рівні другого ярусу і перебудовані ризницю з пономарнею, яких торкнулася і більш пізня реконструкція 1856 року, в ході якої так само вівтарна частина зменшилася до двох престолів (Успіння Божої Матір і апостолів Петра та Павла), видозмінені купола на полусферні, обладнана система опалення.

Грандіозна перебудова кінця XIX століття додала собору додаткові сто сімдесят квадратних метра за рахунок будівництва притвору, так само хори були перенесені до західної стіни, демонтовані дві опори, а над входом з‘явилися дві невеликі бані і арка.

Нинішній Свято-Успенський кафедральний собор, заввишки тридцять сім з половиною метрів в чомусь схожий зі своїм попередником: ті ж п‘ять полусферних куполів, арка біля входу, декор зовнішніх фасадів.

Сорока чотирьох метрова чотириярусна (нижній з яких прорізаний проходом) зі шпилем дзвінниця (1774 – 1801), виконана в класичному стилі з елементами бароко, має оштукатурену цегельну кладку. Фасади її, крім західного (чотириколонний портик з трикутним фронтоном), вирішені в іонічному ордері.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, Соборний майдан.

Тел.: (05322) 7-31-77.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М 03 (Е 40) (Київ – Полтава – Харків) до повороту на вулицю Фрунзе, потім на вулицю Жовтневу, по ній до Успенського собору або Р 17 (Суми – Полтава – Олександрія), що переходить у вулицю Сакко, далі вул. Миру – вул. Леніна – пров. ХТЗ – вул. Мазуроская.

Громадським транспортом – залізницею до станції Полтава, маршрутними таксі до Соборної площі у бік центру.