Уламок старої патріархальної Полтави, як нагадування про колись жвавий торгівельний міський центр, що залишився лише тінню пожовклих світлин та уривках задокументованих спогадів півторасотрічної давнини, яким випадково пощастило пережити всі випробовування безжального Часу.
Одна з тисяч та єдина в своїй неповторності перлина української торгівельної архітектури зразка кінця XIX століття, як часточка розгалуженої мережі храмів бога комерції Гермеса, яка своїми путами щільно охопила весь світ.
Багата полтавська театральні історія, що рябить іменами зірок української сцени першої половини ХХ століття написаними невидимими чорнилами на вишуканих класичних стінах в затишному міському закутку міського центру.
Витончена перлина першої стаціонарної споруди полтавського театру, яка ось вже друге століття не втрачає своєї актуальності, хоч для цього їй і довелось пережити масштабну реконструкцію та зміну спеціалізації на вимогу новітніх часів.
Маленька архітектурна пам’ятка старої Полтави, як нагадування про ті давні часи, коли місто було більше схоже на сад, утопаючий навесні в запаморочливому ароматі квітучих яблунь, вишень і груш домівок-садиб з їхнім розмірено-неквапливим життям сповненим спокою та чину.
Стіни, які разом зі своїми господарями пройшли надважкий двохсотрічний шлях, але так і залишилися в тіні їхньої слави, щоб на світанку прогресивного третього тисячоліття зазирнути в безодню небуття.
Одна з перших банківських установ новітніх часів, яка знов доєднала Полтаву до цивілізованого світу комерції та бізнесу, як відновлення історичної справедливості після століть і століть українського, влаштованого одвічними ворогами-східняками забуття.
Народжені в творчих муках талановитого майстра невимушена легкість монументальності та представницькісті, яка одним своїм виглядом вселяє довіру і впевненість в непохитності справ, чинимих в цих стінах, як гарантійні запевнення від самого бога комерції Гермеса, що своїми крилами прикриває їх від всіх буревіїв витівника-часу.
Та, що століттями берегла за своїм палісадом квітучу українську душу від люті і ненависті східняків, заколискуючи в лагідних обіймах полтавських пагорбів під ніжні солов’їні трелі з тонким присмаком квітучих яблунь.
Відроджена з попелу небуття химера величі, як нагадування про буремні віки кровопролитних битв, героїчної мужності та безпрецедентної самопожертви, відлуння яких і зараз іноді легким шепотом вітрів загублених в полтавських ярах часу нагадує про себе легким дотиком незримого.
Представник епохи розквіту полтавського суспільства, як останній проблиск сонця перед сімома десятиліттями імли забуття радянсько-московської окупації.
Відлуння середньовічної романтики на одній з стародавніх полтавських вулиць, наче повернення до славетних лицарських традицій українського минулого в сучасному переосмисленні крізь призму випробувань людською байдужістю та руйнівними ударами часу.
Прадавня полтавська історія милосердя, яка пронизує час своєю актуальністю згуртованості та єдності громади заради тих, кому доля з малих рочків поскупилася на свою часточку родинного затишку і любові.
Відродження стародавніх українських традицій в архітектурі, як відлуння голосу предків, що крізь віки і віки сколихнув душу і генну пам’ять нащадків, щоб вогник національної свідомості не згас в буревії випробувань насуваючогося ХХ століття.
Храм науки та культури, посталий з попелу війни як птах-Фенікс окрилена тріумфом творення над руйнівними наслідками гордині та амбіцій, щоб стати скарбницею збереженої, попри століття нищівних ударів московської окупації, пам’яті Полтащини.
Величний громадський проект, як наочне втілення рівня добробуту та заможності полтавського товариства на згадку прийдешнім поколінням.
Один з найфешенебельніших полтавських готелів з розкішним видом в самому серці міста, який після масштабної реконструкції не втратив чарівність своїх своїх монументально патріархальних рис, як відлуння часів стабільності минулого та непохитності перед обличчям історичних викликів.
Нестаріюча класика, яка гармонічним ототожненням досконалості актуалізує історичні часи будь-яких правителів за віяній мінливої архітектурної моди.
Нестаріюча класика, витончені риси якої актуальні у всі часи як еталон вишуканої краси з її виваженістю кожного штриха і апогей тисячолітніх пошуків тисяч зодчих різних часів, країн та архітектурних шкіл.
Маленький діамант забудовної скарбнички, який донедавна так і залишався таким лише для пересічних громадян та поцінувачів прекрасного, адже чорнило на його офіційному статусі ще настільки свіже, що не встигли просохнути, не дивлячись на довгий шлях у два століття.