Білий лебідь ширяючий крізь століття над літературним серцем Лівобережжя, як протяжна пісня української душі вільна і не покірна, що прослизає крізь пальці невловимими краплями кришталю гірського потоку при будь-якій спробі схопити і втримати хоч на часточку єдиної миті.
Символ марності намагань штучного поєднання не поєднаного, чужого, антагоністичного, що доведене чисельними історичними прикладами попри пусті слова всіх багатотомних робіт псевдонауковців в служінні у кривавих московських тиранів.
Наочний приклад чудового симбіозу плідної праці людини і природи задля оновлення гармонії всесвіту через подолання руйнівних наслідків тотального господарювання заради власної кишені без урахування майбутнього своїх дітей.
Невеличкий шматочок багатства карпатського світу зосереджений на північній околиці жвавого туристичного містечка у вишуканому вбранні дерев’яного різьблення, що являється перед очі здивованої публіки зовсім поруч – лише руку простягни.
Прекрасна нічна квітка, яка своїм прекрасним образом назавжди причаровує серце кожного, хто хоч раз побачив її неземне сяйво багаторазово відбите на хвилястих брижах швидкого потоку Південного Бугу.
Великий дар щедрої души мецената, який назавжди вписав золотими літерами своє ім’я в історію України, перед яким схилять свої коліна в подяки майбутні покоління.
Тонка смужка землі, як наочний приклад маленької перемоги здорового глузду та соціальних інтересів над великими грошами та волею однієї всесильної людини, закарбована в камені обабыч двох світів.
Гранітні сходи, що зберегли пам’ять про іншу заможну та прекрасну Вінницю, переживши час та три режими, які прийшли на українську землю поневолювати та грабувати, а самі спочили в бозі.
Біле золото української землі, ось уже яке століття прикрашає сірі будні людського буття гостротою яскравих смакових відчуттів і новими враженнями від звичайних страв.
Кришталевий підземний храм великого зодчого Всесвіту з добрим Шубіним в якості зберігача абсолютного спокою колиски творіння того, що колись на зорі часів було дном глибокого моря.
Одне з дітищ української цивільної авіації, яке зародилося разом з початком ХХ століття і перетворилося на одного з найбільш незамінних помічників там, де безсилі всі інші сучасні досягнення науки і техніки.
Чудо, яке існує на межі інтересів трьох самостійних галузей господарства, сплетених в досягненні єдиної мети, де на кону стоїть добробут і комерційні інтереси країни.
Витвір, що створюється людськими руками тисячоліттями заради комфорту і амбіцій як неодмінного атрибута суспільства, де кожен міг вписати своє ім’я в історію, а сам він здобув світову популярність.
Підземна колиска красуні-Одеси неприваблива і похмура, що зберігає в своїх надрах мільйони великих і маленьких легендарних історій з безпрецедентними прикладами мужності і слабкості людської натури.
Витончена перлина, в наспіві кришталевих струменів якого чується голос часу застиглий в словах похоронної молитви, дзвоні церковних дзвонів, скрипі тролейбусних гальм.
Символ міста як зберігач швидкоплинного буття, в якому місто під його опікою, люди і їхнє життя стрімко біжуть по коридорах часу, щоб щомиті мінятися і залишатися колишніми, різнокольоровими мазками домальовуючи історію слобожанської землі.