Відлуння тих давніх часів, коли світ був геть іншим і на планеті земля господарювали велетні з великими бивнями в хутряному вбранні, рештки яких і зараз час від часу нагадують про чудернацьке минуле нашої планети.
Знахідка, яка збагатила українську історію про її прадавній світ, що довгі тисячоліття існував і за нез’ясованих досі причин зник без сліду; світ, в якому не було місця сучасній людині розумній з її егоїзмом та споживчим відношенням до буття.
Одна з найстаріших зелених окрас міста, яка починала свою кар’єру як комерційний проект, а перетворилася на загальноміське дітище з крапелькою душі багатьох поколінь вінничан.
Меморіал під відкритим небом, який закарбував всі печальні і радісні віхи в житті Подільської землі в повчанні нащадкам задля запобігання фатальних помилок минулого.
Молоде в рамках історії зелене надбання красуні-Вінниці, природне в своєму невтручанні людини, прекрасне в рукотворному різномаїті її вбрання на мальовничому березі річки, де точиться одвічний мирний двобій між людиною і світобудовою із незаперечною перемогою останнього.
Куточок затишного прихистку у виру сьогодення, який відновлює краще за багатогодинний сон та п’янить голову своєю первозданністю краси сильніше за бульбашки шампанського.
Серце старого міста, навколо якого століттями кружляв вихор карколомних подій, щоб осісти опалим осіннім листям на його доріжках та документальними фактами з іменами видатних постатей – на сторінках української історії.
Пам’ять про жертви московського режиму під різними личинами, але з єдиною гнилою суттю, який вперто та цілеспрямовано намагається знищити українську націю в не об’явленій війні, де переможецем буде лише один.
Легкий присмак тих далеких днів, коли місто на березі Збручу в розкоші достатку впевнено крокувало разом із всією цивілізацією вперед до прекрасного технічного майбутнього через прогрес, не знаючи що попереду на нього чекає століття занепаду та забуття.
Дивом збережена зелена перлина з маленькими родзинками колишньої величі позаміської резиденції негі та відпочинку для тіла та душі.
Залишки колишньої пишної зеленої краси гідної королів та імператриць, скореної безжальною рукою природи, яка не любить людського втручання в свої володіння і наполегливо стирає всі його сліди крок за кроком.
Куточок тиші і спокою серед гомону та божевілля сучасного життя, в якому так замало місця для відпочинку та лагоди у мирі із всесвітом та самим собою.
Головна зелена перлина маріупольського намиста багатства Флори завжди відповідна моді часу і від того популярна серед городян як місце проведення дозвілля і пам’ятних фотографій.
Епіцентр життя, що задає ось вже котре покоління тим життя місту-порту, місту-металургові в блиску атласу театральних костюмів під безліччю масок з однією молодою – водночас старою душею.
Стрункі зелені ряди, що зберігають пам’ять про першопрохідників лісової справи та пам’ятники тих давніх часів, коли Приазов’я було лише безкраїм Диким Полем підвладним лише волі природи та всім вітрам часу.
Порядок і симетрія в світі хаотичності та безладу, які сміливими мазками нанесли на чистий лик первозданної степу ти, хто наважився взяти на себе непросту роль підкорювачів і вершителів.
Зелений оксамит ковельської скарбниці із головною міською визначною пам’яткою, що міцно утримує світове лідерство монументальності пам’ятників головному натхненнику української свободи.
Молода порость там, де води Турії століттями диктували свою волю – як наочний доказ гармонійної взаємодії людини і природи.
Залишки колишньої розкоші місцевих непрохідних волинських диких лісів з драговинами та заростями чагарників, настільки непрохідних, що вони служили кращим захистом всього живого від будь-якого агресора.
Смарагдова оправа для маленької архітектурної перлини минулого, загубленої серед метушні сучасності.