Вся вінницька військова історія останнього століття написана відомими іменами і подіями на мурованих стінах його будівель, хоч безжальна рука часу і поламала цілісність комплексу, а дещо і зовсім стерла, не залишивши і сліду.
Муровані велитні-колоси, які пережили дві світових війни, щоб на порозі третього тисячоліття нагадати про славетне минуле та нескорений бойовий дух Волі міста на Південному Бузі.
Головна транспортна артерія міста, яка ширяє над смарагдовим оксамитом повноводної річки поділяючій в замрійливому тумані Час на до і після, варто лише перетнути Рубікон свідомості, щоб озирнутися і побачити, як сучасність стає минулим.
Гідний спадкоємець того, що століттями об’єднувало крізь всі природні примхи та самодурство тимчасових правителів, постаючи з земного попілу волею творців, а не руйнівників, щоб продовжувати єдина для двох берегів життя.
Та, що століттями берегла за своїм палісадом квітучу українську душу від люті і ненависті східняків, заколискуючи в лагідних обіймах полтавських пагорбів під ніжні солов’їні трелі з тонким присмаком квітучих яблунь.
Відроджена з попелу небуття химера величі, як нагадування про буремні віки кровопролитних битв, героїчної мужності та безпрецедентної самопожертви, відлуння яких і зараз іноді легким шепотом вітрів загублених в полтавських ярах часу нагадує про себе легким дотиком незримого.
Одна з маленьких родзинок великого туристичного центру створена з практичних міркувань, але здобула своєї відомості за надзвичайно мальовничі краєвиди та незабутні відчуття польоту над прірвою, коли сильний вітер грається з нею в гойдалки.
Місток сучасної зручності як єднальна ланка між метушливим сучасним світом людства і одвічним спокоєм гармонії всесвіту, через річку забуття та відокремлення галасу сьогодення.
Артерія життя, яка перетворила колишній маленький присілок Дори на східно-европейську карпатську туристичну Мекку з розкішними віллами та розвиненою інфраструктурою, яка ось вже друге століття зберігає за собою цей ексклюзивний статус.
Невеличка станція, що так гармонійно вписується в оточуючий гірсько-лісовий ландшафт, маленьким акцентом привертаючи увагу акуратністю своїх форм, а також забезпечуючи невичерпність потоку відпочивальників як фактор життя самого містечка в живоносній олині Прута.
Залишки найстарішого інфраструктурного об’єкту Яремче, про які майже не зустрічається інформація в туристичних путівниках та інтерактивних мапах, хоча фактично він знаходиться в самому серці міста і кожного дня повз нього проходять-проїздять тисячі місцевих та туристів.
Те що з споруджувалося на віки з місцевого матеріалу під наглядом досвідчених інженерів, щоб пережити дві світових війни та п’ять разів змінити свій паспорт, вгамувавшись з поверненням свого давнього синього з золотим тризубом.
Чаруючий раритет з минулого, якого майже не торкнулися вітри часу з жорстокими випробуваннями ХХ століття та людською байдужістю, яка на землі була і залишається їхньою найліпшою помічницею.
Велична споруда, одна з монументальних зарубок на історичній мапі подій-об’єктів-персон про імперію, сліди якої давно покрились прахом новітніх часів, щоб служити повчанням для наступних поколінь, що не бажають вчитися на гіркому досвіді пращурів.
Сполучна ланка між минулим і майбутнім, як наочний приклад спадковості часів, в якому мудрістю народу вибрала оптимальне з наявного для економії грошей та часу.
Той, хто прийшов на трансформацію від простішого стану до останнього слова інженерної науки в ім’я прогресу через вимоги зручності і комфорту, як основної його рушійної сили.
Невеличка епохальна споруда, поява якої стала символом перетворення Вінниці з невеличкого провінційного містечка на крупний торгівельно-промисловий центр з розвиненою інфраструктурою.
Віха на згадку про ту далеку Вінницю заможну та ставну, яка бачила попереду лише прогрес та розквіт, а побачила голодомор, війну та руїну московських окупантів.
Гідротехнічна споруда, яку доля та людська уява перетворили на святині стіни, загорнуті в м’яку зелену ковдру парку Бригантина колишнього Замостя біля самого крайцю блакитної стрічки ріки.
Невеличка споруда перетворена до невпізнання на світанку нового тисячоліття, як символ переродження заради вищої мети.