Стародавня могутня твердиня у підніжжя Карпатських гір, яка століттями стояла на сторожі комерційних інтересів торгівельного люду сходу та заходу, а із втрати актуальності перетворилася на пам’ятник далеких часів, які минули і вже не повернуться ніколи.
Кам’яний велетень колись найбільший серед місцевих, якого людська байдужість перетворила на руїну, а українська сучасність по крихті відроджує в ім’я пам’яті пращурів.
Печальні сліди того, що колись було могутньою фортецею під стінами якої билися сильні світу цього і вирішувалися долі країн Європи.
Багата історія, майже скрита прахом минулих століть, від якої лишилися лише пожовклі сторінки літописних документів та напівправда, напіввигадка в чисельних місцевих легендах, які бережно передаються з покоління в покоління, на шляху набуваючи все нових, більш фантастичних рис.
Велична українська святиня сили волі і непокірного духу, яка століттями захищала Європу від варварів, щоб одного разу перетворитися на забуту перлину під рукою байдужого радянського чиновництва.
Родове гніздо, як пам’ять про сімейство видатних українських просвітителів, котрі поклали багать сил та коштів на відродження української національної свідомості.
Давня українська перлина, що виринула з небуття на світанку третього тисячоліття, щоб нагадати українському народові про його духовне коріння та допомогти відродити ідею нації через призму славетного минулого.
Матеріальна основа української просвіти загублена на чотири століття десь поміж хмаринками борошенного пилу та дзеркальною гладдю ставу в невеличкому містечку під Києвом.
Кам’яний вартовий Болохівської землі, який вже чотири століття протистоїть всім змінливим буревіям повелителя часу, які він щедрою рукою відсипав на долю української землі.
Окраса давньої землі Русі, що пронесла своє ім’я крізь віки і тимчасове панування всіх тих, хто думав, що зкорив її навіки, щоб кожного разу з руїн поставала українська душа омита сльозами і кров’ю десятків поколінь пращурів.
Броня і щит стародавнього міста галицької землі, які багато століть слугували берегинею всієї округи від неминучої загибелі під мечем чергового войовничого сусіда, що зазіхнув на чуже ведений духом користолюбства.
Дивом вцілілі у вогненній бійні чисельних війн української землі середньовічні фортифікації, як пам’ятник вічної боротьби добра зі злом завжди готовий знову стати до військових лав заради захисту рідної землі.
Грізна твердиня чотири століття на сторожі інтересів однією з найбільш іменитих сімей Литовського князівства, як символ того величезного внеску в історію Східної Європи, який зробили її сини.
Вся історія Олики написана невидимими чорнилами часу на древніх стінах, які за своє життя не раз ставали її єдиним порятунком від нещадної жорсткості ворога.
Його стіни – колись єдина запорука порятунку місцевих жителів у вихорі нещадних воєн, а нині – безмовне нагадування про колишню славу і велич Волинської землі, похованих десь поміж пожовклих сторінок її величності Історії.
Обладунки давно втомленого від війни лицаря, погляд на які ятрить минулі рани і не дає забути всіх ворогів, під якою б маскою вони зараз не ховалися.
Гордість і трагедія видрукована на стародавніх кам’яних стінах як нагадування про всесилля безжального Хроноса над людськими пристрастями, амбіціями і сподіваннями.
Одинокий страж примарних врат з минулого в майбутнє, за плечима якого століття служби короні, якої більше немає, і а попереду – туман, де можливо не буде і його самого.
Самотній відріг над долиною річки, що тягнеться аж до горизонту, і самотні остови фортечних стін як пам’ять про минулі битви та урочисту велич, які розвіяли по волинській землі вітру часу.
Вся картина багатства минулого, печалі сьогодення і туманності майбутнього написана на цегляній кладці, на дні каменях льохів, в лабіринті високої вежі.