Величний храм української дипломатії, як перша віха на довгому шляху крізь вогонь, воду і мідні труби заради заповітної мрії поколінь і поколінь пращурів про вільну, незалежну, соборну країну.
Одна з багатьох, за доволі стримано-модерновими шатами якої прихований ось вже друге століття вирує багате буковинське життя у всьому різномаїтті його не пересічності та багатогранності буття.
Одна з перших банківських установ новітніх часів, яка знов доєднала Полтаву до цивілізованого світу комерції та бізнесу, як відновлення історичної справедливості після століть і століть українського, влаштованого одвічними ворогами-східняками забуття.
Народжені в творчих муках талановитого майстра невимушена легкість монументальності та представницькісті, яка одним своїм виглядом вселяє довіру і впевненість в непохитності справ, чинимих в цих стінах, як гарантійні запевнення від самого бога комерції Гермеса, що своїми крилами прикриває їх від всіх буревіїв витівника-часу.
Скарбниця світової мудрості закарбована на пожовклих сторінках літературних джерел, що збиралася поколіннями буковинців по крихтам в якості найціннішого спадку, який тільки могли передати пращури своїм нащадкам.
Легенда, знищити яку так і не підняла рука у жодного окупаційного режиму, хоча деякі з них і намагалися привласнити її собі, але бережена українським сонцем вона і нині осяює своїми променями буковинське майбутнє.
Представник епохи розквіту полтавського суспільства, як останній проблиск сонця перед сімома десятиліттями імли забуття радянсько-московської окупації.
Відлуння середньовічної романтики на одній з стародавніх полтавських вулиць, наче повернення до славетних лицарських традицій українського минулого в сучасному переосмисленні крізь призму випробувань людською байдужістю та руйнівними ударами часу.
Прадавня полтавська історія милосердя, яка пронизує час своєю актуальністю згуртованості та єдності громади заради тих, кому доля з малих рочків поскупилася на свою часточку родинного затишку і любові.
Відродження стародавніх українських традицій в архітектурі, як відлуння голосу предків, що крізь віки і віки сколихнув душу і генну пам’ять нащадків, щоб вогник національної свідомості не згас в буревії випробувань насуваючогося ХХ століття.
Велике крайове серце єднаючих світ залізних артерій, що принесли Буковині свіжу кров прогресу та розвитку з підтвердженням європейського статусу українських теренів, не дивлячись на століття зазіхань московських східняків переписати всесвітню історію в його заперечинні.
Головний офіс солідної комерційної установи втілений в архітектурній вишуканій величі австрійської сецесії, як матеріального втілення прихильності фінансової фортуни та вдалих інвестицій в науково-технічний прогрес.
Дев’яносторічна історія подільського кінематографічного дозвілля, яка поступилася місцем розважливим комерційним інтересам сучасного суспільства продиктованим меркантильним ХХІ століттям.
Один з останніх легких подихів архітектурної неокласики перед тотальним засиллям монументальної помпезності важелезного сталінського ампіру, який приніс із собою радянський окупаційний режим в тяжінні до розкоші крізь призму свого невігластва.
Часточка великого, яка назавжди вписала ім’я буковинської столиці в історію, як прогресивного культурно-освітнього осередку Східної Європи.
Скромна точка відліку великої історії, одягнена в класичні шати, що ховають величезний скарб надбання світової науково-просвітницької думки по крихтах збираний людством з усіх куточків земної кулі, щоб подарувати майбутнім поколінням мудрість творення, користь пізнання та доброту вчинків.
Храм науки та культури, посталий з попелу війни як птах-Фенікс окрилена тріумфом творення над руйнівними наслідками гордині та амбіцій, щоб стати скарбницею збереженої, попри століття нищівних ударів московської окупації, пам’яті Полтащини.
Величний громадський проект, як наочне втілення рівня добробуту та заможності полтавського товариства на згадку прийдешнім поколінням.
Затишна садиба в самому серці сучасного міста, яке поступово оточило її з усіх боків, але за століття так і не змогло поглинути до кінця, залишивши на згадку про іншу Вінницю суцільно потопаючу в запаморочливому ароматі вишневих садочків та повільній течії розміреного буття колисаного самим Богом.
Яскравий приклад багатогранності таланту одного зодчого, інструментарій якого увібрав в себе все найкраще, що за тисячоліття винайшли найталановитіші творці свого європейського часу, щоб перетворити невеличке українське містечко на скарбницю архітектурних шедеврів.