“Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.”
Н.В. Гоголь
“Минуле – батьківщина душі людини. Іноді нами опановує туга по почуттях, які ми колись відчували. Навіть туга за колишньої скорботи.”
Генріх Гейне
Силует ширяючого над водною гладдю містка. Напівпрозорі тіні тиші зелених алей. Срібний водоспад водограйних бризок. Витий ажур альтанок під черепичним дахом. Дзеркальна поверхня става з відбитками качок. Хвилі строкатого квіткового каскаду. І разом з тим…
Гомін дитячих майданчиків. Трелі велосипедних дзвінків. Веселий шум сучасних атракціонів. Музика танцювальних майданчиків.
Все це – парк в самому центрі міста, такий неповторний і такий різний, але завжди найпрекрасніший для жителів Донецька.
Полтавська перемога 1709 року. Значення її для розвитку Росії переоцінити неможливо. Але все ж головний подарунок, який вона дарувала країні – Великий місто.

Так, так, саме Полтавській перемозі Росія зобов‘язана Петербургом з його невагомими палацами і набережними, що потерпають у тумані під мирний сон мармурових левів; кришталевим повітрям каналів і золотоглавими храмами, які дрімають під мелодійний дзвін Петропавлівського собору…
Адже за історичними даними за період з 1703 по 1708 рік у майбутньої північної столиці було побудовано дворів (загальним числом сто шістнадцять) в півтора рази менше, ніж за один 1709 (числом сто сімдесят п‘ять). І недарма лише повернувшись з Полтавською вікторією Петро І “наказав збудувати церкву в ім‘я святого Сампсона” на берегах Неви в честь славної перемоги під Полтавою.
Це вже потім буде слава Петербурга як вікна в Європу, морської і дійсної столиці величезної Російської імперії, а поки Полтавська перемога стала відправною точкою до реалізації грандіозних планів Петра І.