Історія
Меркурій старої будівлі одеської біржі
Порт і торгівля – основні складові процвітання будь-якого приморського міста, тому місце для будівництва другої за важливістю громадської будівлі Одеси було відведено на найпочеснішій вулиці – Приморському бульварі. Саме тут через вже тридцять чотири роки після офіційного заснування міста за проектом італійського архітектора Франца Карловича Боффо (1796 – 1867) було розпочато будівництво помпезного будинку біржі, яке розтягнулося на цілих вісім років.
До моменту відкриття біржового будівлі (покровителька торгівлі відчинила свої двері перед комерційними негоціантами в рік 1837 від Різдва Хрестового) пов’язані з комерційними інтересами збори проходили під дахом приватних осіб, які надавали свій кров на добровільній основі.
Ще через тридцять років у зв’язку зі збільшенням числа торгових операцій і розширенням кордонів порту, а ще більше через багаторічне суміщення функцій товарної біржі та міського адміністративного центру, стала потрібна кардинальна перебудова будівлі з метою збільшення її площі. Роботи з благоустрою успішно було проведено з 1871 по 1873 рік під керівництвом архітектора Ф.І. Моранді. Однак служити покровителем торгової Одеси будівлі залишалося лише два десятки років – в 1892 році були відкриті двері нової біржі по вулиці Поліцейській (нині Пушкіна) 17.
Думська площа у старої будівлі одеської біржі
З тих самих пір (з 1892 року) в залах безроздільно панує цариця Церера – покровителька землеробства і родючості як головного символу світської влади Чорноморської перлини, що не залежно від назви (міськвиконком, мерія, дума…) піклується про добробут громадян міста.
Після другої світової (1939 – 1945) будівлі для продовження виконання адміністративних функцій настійно потрібна була реконструкція, в ході проведення якої (1946 – 1949) була змінено внутрішнє планування приміщень для досягнення максимального числа робочих кімнат.
Для відзначення 50-річчя прийняття доленосного для Одеси рішення про передачу влади над містом Радам в 1918 році, фасад колишнього будинку біржі прикрасив макет герба міста-героя з броненосцем “Потьомкін” і якорем, якому судилося прикрашати собою Міську раду аж до здобуття незалежності Україною в 1991 році.
Архітектура
Східний кут центрального фасаду старого будинку одеської біржі
Згідно первісного проекту будівля одеської біржі за проектом Ф.К. Боффо (споруди 1829 – 1837) являла собою п-образну двоповерхову з цоколем будова із каменя-ракушняка. Родзинкою проекту був замкнутий дворядним дванадцятиколонним портиком коринфського ордера відкритий мощений плитами внутрішній дворик центрального фасаду. Протилежний центральному фасад з боку Археологічного музею посилений по центру шестиколонною критою напівротондою з терасами по боках, а весь периметр окрім центрального фасаду (з боку Приморського бульвару), прикрашали напівциркульні вікна в два поверхи заввишки.
Після перебудови 1871 – 1873 року стара будівля біржі з ризалітами по боках центрального фасаду та прибудовою з боку внутрішнього двору, якою вона постає і зараз, позбулося відкритого дворика: другий ряд колон був замінений прорізаною вікнами і центральним входом стіною, та внутрішній простір перетворено у Білий зал. Центр його підкреслено прямокутним периметром з шістнадцяти колон, що з’єднується з біржовим залом за рахунок внутрішньої колонади (дванадцять колон), що раніше була зовнішньою стіною центрального фасаду. Величезні напівциркульні віконні простори були перетворені в стіну з вікнами на кожному рівні.
Внутрішній інтер’єр має коридорне планування з однобічним розташуванням приміщень, а перекриттями служать в залах – підвісні дерев’яні стелі, в інших же приміщеннях – плоскі та напівциркульні склепіння.
Визначні пам‘ятки
Стара будівля одеської біржі
Статуї покровителя торгівлі і красномовства – Меркурія – і богині родючості і благоденства – Церери – в нішах ризалітів головного адміністративного будинку Одеси – як символи пріоритетів розвитку чорноморської перлини, які вона обрала собі сама на століття що були і ще будуть.
Символ вічності і швидкоплинності бігу миттєвостей вінчає стару будівлю одеської біржі – скульптурна композиція “День і ніч” – годинник між двох жіночих образів. Механіка величезного двометрового діаметру годинника англійського виробництва, встановленого ще в бутність розташованої тут біржі, в 1959 році була змінена на куранти, запрограмовані на відтворення неофіційного гімну міста – уривка оперети Ісаака Йосиповича Дунаєвського (1900 – 1955) “Біла акація” – “Одеса моє місто рідний “.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Тираспіль – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь), потім до Думської площі (орієнтир – Мерія міста, яка розташовується в будівлі Старої біржі).
Громадським транспортом до Одеси, потім до Думської площі (орієнтир – Мерія міста, яка розташовується в будівлі Старої біржі).