Друга за довжиною та повноводдям річка України, як головна артерія Поділля, чий шлях прямує через чисельні міста і села, даючи їм ось вже не перше тисячоліття ресурс для життя та розвитку, щоб майбутнє стало дійсністю.
Мабуть самий найукріпленіший вододіл українського минулого, величні свідки якого і досі могутніми кам’яними велетнями-старцями посідають його сиві схили, охороняючи споконвічні українські землі вже не від ворогів минулого, а пам’ять від забуття нащадків.
Тиру, Офіусса, Алба-Юлія, Фегер-Вар, Ак-Або, Монкастро, Четатя-Албе, Левкополіс, Нестерфехервар, Вайсенбург, Аспрокастрон, Аккерман, Білгород, так багато імен у одного з найстаріших і найпрекрасніших місць на землі – Білгород-Дністровського. Його стіни, омиваються блакитними водами Дністровського лиману вже протягом двох з половиною тисяч років. За цей час місто багато разів міняв своє громадянство і віросповідання, але і як води Дністра, історичні негаразди не змогли заподіяти йому значного збитку.