Історія

Відкрита плоска родюча рівнина з м’яким кліматом у підніжжя Карпатських гір – бажаний приз для будь-якого завойовника, що, до того ж, знаходиться на торговому шляху між двох великих адміністративних центрів (Мукачево і Ужгород). Не викликає подиву поява тут людей ще в стародавні часи, коли людський світ ще був дуже молодий і до документального фіксування його історії було ще дуже далеко.

Але вже в XII столітті поселення розрослося до таких меж, що для його захисту знадобилося звести оборонну фортецю, нехай і складену всього з однієї башти-донжона. Але її вдале місце розташування на західному краю селища, що отримало ім’я Середнє завдяки рівності відстаней від нього до Ужгорода і до Мукачево, відкривало стратегічно важливий широкий огляд на багато кілометрів навколо. Створення замку історія приписує Ордену Храму, більше відомому як Орден Тамплієрів.

Багатство і могутність храмовників викликало незадоволення сильних світу цього – папи римського Климента V (1268 – 1314) та французького короля Філіпа IV Красивого (1264 – 1314), у зв’язку з чим в 1312 році було розпочато масові гоніння на членів цього ордену, в ході яких тамплієри практично зникли з політичної карти світу як реальна сила, а майно їх було передано більш покірним католицькій церкві ревнителям віри.

Середнє разом з фортецею відійшло у володіння католицького ордена ченців-паулінів, стараннями яких селище на повну міць використовувало переваги свого розташування на одному з найжвавіших торгових шляхів через Карпати, отримавши при цьому деякі привілеї при веденні торгівельних операцій. До того ж саме з XIV сторіччям пов’язана перша документальна згадка поселення на рівнині.

Постійна боротьба в угорському королівстві за місце під сонцем і родючі землі (XV століття) призводять до розв’язування однієї з найбільш непримиренних політичних баталій, що супроводжувалися періодичними бойовими діями, між родинами впливових магнатських родів Другетів і Палоці. В результаті багаторічної суперечки приз – Середнянський замок – дістався останнім.

Однак сумні наслідки битви під Мохачем 1526 року, що трагічно обірвала життя останнього чоловіка з роду Палоці, призводять до передачі фортечного укріплення із земельними наділами в руки сім’ї Добо, знаменитий представник якого Іштван (1502 – 1572) проводить його капітальну реконструкцію, і протягом всього життя використовуючи його в якості фамільної резиденції, в замкових стінах знаходить кінець свого земного буття.

У XVI – XVII століттях замок в селищі Середньому переслідує череда частих змін власників, що не кращим чином позначилося як на стані самої твердині, так і на добробуті поселення, яке її оточувало, бо головний інтерес для чергового власника складався вже не в оборонній могутності комплексу, а в комерційній прибутковості виноградарства Середнього.

Нищівним ударом стає для оборонного комплексу антигабсбургська війна 1703 -1711 років під проводом Ференца II Ракоці (1676 – 1735), в ході якої фортечні стіни було значно пошкоджено, а зовнішня лінія оборони місцями стерта з лиця землі. Після цього Середнянський замок залишився на узбіччі історії, поступово руйнуючись, – відновлювальні роботи по його відродженню так і не було розпочато.

У XVIII – XIX столітті село навколо твердині, активно розвиваючись, завдає останнього руйнівного удару по колишній гордості рівнини, коли для господарських потреб були безоплатно запозичено незліченну кількість бутового каменю і частин дерев’яних конструкцій, кам’яних блоків та черепиці з її колись неприступних стін.

Не дивлячись на проведену першу чергу робіт з консервації в 1972 році Середнянський твердині, зараз від замку залишилися лише руїни, які мало нагадують грізного стража рівнини, яким він був колись. Лише залишки стін, які місцями підносяться на дванадцять метрів, зберігають спогади про минулі перемоги і поразки.

Архітектура

Гроза рівнини, зведена, імовірно, в романському стилі, в період розквіту мала три лінії оборони. Перша з них периметром 240м х 210м представляла собою земляний вал із згладженими кутами, посилений дерев’яним частоколом, що складав так званий дубовий палісад.

Другу лінію становила система ровів, що підживлювалися за допомогою підземного трубопроводу з найближчої річки Віолли, шириною до двадцяти метрів. По периметру ж вимощений бруківкою замковий двір на відстані сімнадцяти метрів від його центру — башти-донжона – захищала кам’яна стіна товщиною один метр з бічними вартовими вежами і надбрамною вежею в центрі східної стіни.

Зараз Середнянський замок представляє руїни центральної частини комплексу – колись триярусної вежі-донжона (18,6 м х 16,5 м), що лише частково збереглася до вищого рівня, з бутового каменю на вапняковому розчині з облицюванням рядами великого і дрібного каменю, що чергуються, посиленою по кутах білокам’яними блоками.

Товщина стін твердині сягає трьох метрів при колишньої висоті в двадцять, а сполучення із зовнішнім світом раніш велося на рівні другого ярусу за рахунок приставних дерев’яних сходів, які при необхідності легко піднімалася, роблячи замок важкодоступним.

Перший ярус вежі в селищі Середньому раніше складали два приміщення з циліндричними склепіннями, ймовірно, господарського призначення. Він був з’єднаний з другим – прибрамним – ярусом, що складався з трьох приміщень під плоскими перекриттями на дерев’яних балках, білокам’яними гвинтовими сходами. Про конструкційне планування третього ярусу можна лише здогадуватися, оскільки до наших днів він зберігся лише фрагментарно.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Закарпатська обл., смт Середнє, Західна околиця.

Посилання

• Легенди. Усипальниця Священного Грааля
• Легенди. Українські тамплієри
• Легенди. Благословення та прокляття Середнянського замку
• Етимологія. Десь посередині

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е50 (М06) (Ужгород – Мукачеве – Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до з’їзду на Середнє, далі вздовж цвинтаря до першого повороту праворуч, а потім наступний поворот праворуч через приватний сектор до Середнянськоїй башти-донжона, яка проглядається з траси.

Громадським транспортом, що курсує між Ужгородом і Мукачеве до зупинки Середнє, а потім пішки 15 хвилин уздовж цвинтаря до першого повороту праворуч, далі – наступний поворот праворуч через приватний сектор до Середнянської башти-донжона, яка проглядається з траси.