Історія
Яка ж перлина садибно-палацевої архітектури обходилася без гідної зеленої оправи, в яку господарями вкладалося чимало коштів і праці щоб вигідно підкреслити всі принади своєї резиденції чи приховати її недоліки. А що вже казати про заміський палац представника однієї з найбагатших аристократичних сімей київсько-житомирської землі першої половини XIX століття, яким був Адольф Норберт Еразм Грохольській (1797 – 1863).
Так вже на етапі будівництва палацу в Червоному (будівництво закінчено в 1851 році) на прилеглій території почав набувати свої риси парк в ландшафтному стилі (для нього крім ново насаджених були використані вже наявні зелені насадження, які лише облагороджувались людською рукою).
Однак, свій нинішній вигляд парк починає набувати вже після смерті засновника у володіннях сім’ї цукрозаводчиків Терещенко після продажу їм маєтку в Червоному вдовою князя Вандою Радзивілл (1827 – 1912) в 1863 році. Хоча про конкретні зміни його планування під час перших двох поколінь магнатів достеменних відомостей не збереглося.
А ось молода заповзятлива кров Федіра Федіровича Терещенка (1888 – 1950) назавжди залишила в дендропарку розчерк свого пера масштабною реконструкцією, сліди якої через століття все ще носить зелене серце селища: черешні і яблуні, абрикоси і груші, вишні і алича отримали своє місце серед не плодового царства парку, ознаменувавши собою зародження великого саду, а регулярне планування припалацевої території було прикрашено витонченими фонтанами.
Ось тільки насолодитися повною мірою всією красою зростаючого парку-саду Федіру не вдалося – після Першої світової і більшовицького перевороту 1917-го він назавжди покинув рідні пенати, перебравшись в далеке закордоння, а його маєток перейшов у розпорядження комуни безпритульників, якій, звичайно ж, і справи не було до зеленої краси навколо.
Комуністи, німецькі окупанти, приватні власники цукрового заводу, на балансі якого перлина садово-паркового мистецтва місцевого значення знаходиться і донині… Протягом столітя парк так і залишається забутим і тихо вмирає в обіймах матінки-природи, яка рік за роком старанно стирає всі сліди людської руки.
Архітектура
Колись розташований на величезній площі в п’ятдесят вісім гектар з двома штучними озерами (одне з яких у формі серця) і затишним увінчаним альтанкою острівцем нині парк Грохольского – Терещенко в Червоному з виходом на берег річки Пустоха скоротив свою площу до тридцяти шести га.
І хоча вже понад століття він залишається без хазяйського ока, два ставки, що кілька втратили свої початкові контури, чвертькілометрова липова і каштанова алеї, клумби та фонтани (Чаша і Три німфи) прилеглої до палацу території все ще зберігають сліди людської руки.
Нині паркову флору, основний вік якої варіюється в межах двох з половиною століть, становить крім наведених вище плодових ще близько двадцяти видів не плодових дерев (тополя сріблястий, дуб звичайний, клен, горобина, кілька видів ясенів, граб, в’яз, ялина звичайна, біла акація, верба ламка, горіх волоський і чорний та інші), чотири види чагарників (ліщина, дикий виноград) і безліч польових трав.
додаткова інформація
Адреса: Україна, Житомирська обл., смт Червоне.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М21 (Е583) (Житомир – Бердичів – Вінниця – Могилів-Подільський), від Бердичева до Червоного по Т06 15 (Бердичів – Вчоранше – Ружів) або по трасі Р18 (Житомир – Попільня – Сквира – Володарка – Ставище), а потім повернути в районі Волиці на Андрушівку. Далі: Т06 19 (Волиця – Андрушівка – Червоне), яка проходить крізь парк.
Приміським транспортом з Бердичева / Андрушівки до Червоного, в північній частині якого знаходиться зелене творіння Грохольського – Терещенко.