Дволикий Янус природної стихії, який з такого рідного джерело тепла і світла в мить обертається на найлютішого ворога, що сіє смерть і руйнування навколо.
Історія перших кроків організованого протистояння людини і неконтрольованого полум’я всепоглинальної пожежі в древніх стінах, які стояли біля його витоків.
Святе місце в центрі старого міста, яке ось уже півтисячоліття зберігає душу Житомира в своїх ніжних обіймах.
Він багато разів воскресав з небуття, щоб своєю життєствердною силою довести не владність часу над силою людської віри.
Його турботами мали зберігається мир і спокій в душах городян, а з волі невблаганної долі він став хранителем тієї історії, частиною якої повинен був бути сам.
Величний палац для вищого духовенства, який за витонченістю своєї обробки готовий змагатися з будь-резиденцією аристократів.
Величний колос застиглим диханням часу, що зберігає пам’ять про новітню історію міста на Тетереві в кожному камені своїх величних стін.
Стародавня святиня Братів Менших, яка пережила всі утиски російського царизму, але не вистояла перед кривавим режимом його нащадків, щоб по крихтах відтворити все те, що вони з таким запалом нищили на зорі нового тисячоліття.
Символ перших кроків технічного прогресу і цивілізації по житомирським землям, який виконав свою місію до кінця, не дивлячись на всі катаклізми кінця другого тисячоліття.
Рятівниця і захисниця, кам’яні стіни якої зберігають у своєму серці всю новітню історію міста на березі Тетерева.
Зразок адміністративної архітектури на службі громадянського суспільства в якості чи-то офіційної резиденції житомирського градоначальника, житлового фонду, торгового комплексу або музею.
Витончений шарм ренесансу в густій зелені вікового парку як голос минулого серед галасливого ділового центру третього тисячоліття і якір спокою серед швидко змінюваної картини сучасного життя.
Храм по вигляду, який десятиліттями був чим завгодно, але тільки не будинком Божим за велінням атеїстичної влади, яка будувала свій режим на крові і сльозах України.
Велична святиня на століттями шанованому місці, яка з гордо піднятою головою прийняла на себе всі випробування долі, щоб в третьому тисячолітті знову повернуться до своїх першовитоків.
Маленький архітектурний шедевр, що під заколискуючі трелі муз зростив театрального гіганта, який як пташеня розправив крила та полетів назавжди з рідного гнізда.
Храм музики в самому серці старого міста, що тішить слух і облагороджує душу щоб тяготи земного буття відступили перед вічним.
Перший храм жіночої освіти на житомирській землі, куди по волі безпринципної радянської влади блюзнірськи ступив армійський чобіт.
Забутий пам’ятник соціальної архітектури, яка доживає свій багатий подіями вік на задвірках стертих літописних сторінок.
Там, де нескінченно далеке стає близьким – лише руку простягни, і чорне покривало космосу відкриє свої вічні таємниці перед прагнучими пізнання світобудови.
Сховище історичних раритетів перших боязких кроків людини за межами землі біля воріт всесвіту, які з кожним роком відкриваються все ширше для тих, хто набрався сміливості подолати силу земного тяжіння.