“Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.”

Н.В. Гоголь

“Минуле – батьківщина душі людини. Іноді нами опановує туга по почуттях, які ми колись відчували. Навіть туга за колишньої скорботи.”

Генріх Гейне



Кондитерська Марапульця в Маріуполі

Забута історія в обіймах фасадів, що давно не бачили реставрації, як пам’ять про те прекрасне минуле, де не було мороку кровожерного люмпена і кумачевих прапорів, а нове століття обіцяло лише прогрес і віру в світле майбутнє.

Типовий представник торгового братства Маріуполю унікальний в своїх витонченості та історії, від якої досі віє дурманяче-солодким ароматом свіжої здоби в гостро-пряній атмосфері натхненної пекарської праці.

Читати далі »


Солодкий смак помсти

Її чоловіка, київського князя Ігоря, древляни, як свідчать літописи, вбили в 945-ому за ненаситність із особливою жорстокістю, розірвавши тіло навпіл за допомогою двох нахилених дерев. Його ідея про збір додаткової данини або “походити” при відправленій додому дружині виявилася не з кращих. Але заощаджені хутро і мед виявилися нічим у порівнянні з тим, що чекало бунтівне слов’янське плем’я. Княгиня Ольга стала повноправною правителькою Київської Русі, чому значною мірою посприяли жорсткі уроки, піднесені нею на прикладі древлян для залякування ворогів і наснаги друзів…

Той же ватажок древлян, увійшовши у смак своєї першої перемогою, вирішив, що так само легко отримає і Київський престол по праву сильнішого, причому на абсолютно законних підставах – для цього всього лише було потрібно одружується з Ольгою, удовою вбитого. Не врахувало бунтівне плем’я лише одного, що кров – не водиця, а княжа і тим паче.

Читати далі »

Хмара тегів