“Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.”

Н.В. Гоголь

“Минуле – батьківщина душі людини. Іноді нами опановує туга по почуттях, які ми колись відчували. Навіть туга за колишньої скорботи.”

Генріх Гейне



Церква Різдва Іоанна Хрестителя в Яремче

Юна християнська перлина в самому серці туристичної Мекки Карпат народжена на світанку третього тисячоліття серед пухкого смарагдової ковдри смерек під заколесуючий спів кришталевих вод швидконогого Пруту.

Золоті куполи, що жадібно ловлять кожен сонячний промінчик такого мінливого гірського сонця, вселяючи надію в душі своїх відданих парафіян попри всі буремні вітри часу.

Читати далі »


Загадковий "праник"

Найпростіший та один з найдешевших смаколиків, який не зникав з прилавків продуктових крамниць Московії навіть в найскрутніші роки пострадянської руїни, коли нащадки Золотої Орди не померли з голоду лише завдяки милості Сполучених штатів Америки та їхній гуманітарній допомозі у вигляді курячих «ніжок Буша» – пряники з начинкою та без, глазуровані та ні, різних форм та розмірів лишаються чи не єдиною традиційною солодкою стравою росіян, яку вони не вкрали-запозичили у інших народів.

Ось тільки і тут не обійшлося без так «гарячолюбимих» ними українців, з якими північний сусід веде війну вже котре століття поспіль за кожний найменьший шматочок української історії-культури-традицій, починаючи від переінакшеної назви країни до останньої тарілки борщу, хоча готувати його так і не навчились. Правда факт, що коріння їхнього пряника лежать на просторах Київської Русі, московити сором’язливо замовчують і ось чому.

Читати далі »

Хмара тегів