“Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.”

Н.В. Гоголь

“Минуле – батьківщина душі людини. Іноді нами опановує туга по почуттях, які ми колись відчували. Навіть туга за колишньої скорботи.”

Генріх Гейне



Церква святого Миколая у Львові

Найстаріша опора православ’я на львівській землі, яка ось уже сім століть протистоїть всім примхам Хроноса з його підтримкою людських амбіцій, жадібності, підлості й підступності.

Той, хто пам’ятає княжий Львів таким, яким яким він був в кращі часи свого розквіту і хто зустрів зорю відновленої української незалежності з високо піднятим прапором православ’я над покатоличеною галицькою землею.

Читати далі »


Кохання з третього поверху

Розкіш львівської Ринковій площі, де кожна з сорока п’яти кам’яниць зі своїм часовим відбитком, своєю унікальною долею, своїм неповторним шармом. Люди, часи, звичаї міняли їх на свою догоду, і кожен з них залишався в їх історії назавжди. А що вже казати про королівський роман – такого народна вже точно не забуває, на відміну від історії, яка через брак документальних фактів переводить це в розряд місцевих легенд.

1634 рік. На пишну королівську процесію в’їзду вседержителя Речі Посполитої Владислава IV Вази зібралася подивитися ледь не вся львівська громада від мала до велика усіх каст і чинів. І з усієї цієї строкатої юрби його погляд вирвав миле личко, чарівну посмішку, тонку фігуру, що тремтінні застигла на балконі перед променями Сонцеликого.

Читати далі »

Хмара тегів