“Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.”

Н.В. Гоголь

“Минуле – батьківщина душі людини. Іноді нами опановує туга по почуттях, які ми колись відчували. Навіть туга за колишньої скорботи.”

Генріх Гейне



Михайлівська церква в Рокитному

Витончений білий лебідь,котрий століттями охороняв душу селища загубленого десь в слобожанської глибинці, щоб в годину тріумфу і гірких сліз бути поруч опорою віри і надії його жителів.

Перший акцент Рокитнянської садиби як обіцянка чуда витонченості та краси в зеленій оправі облагородженої людською рукою природи, що короною застигла на вершині високого пагорба.

Читати далі »


Від Городнього до Гізи

Обмеженість і спірність документальних відомостей завжди породжує на світ легенди та теорії одна одної химерніше, в основі яких лежить найчастіше один єдиний факт. Вони швидко знаходять собі прихильників і їхніх опонентів, не дивлячись на те, що істина лежить десь зовсім в іншому місці.

Романтичні Співочі тераси, оповиті мороком таємниці свого походження. Їх унікальна акустика зачаровувала іменитих виконавців, яких багатому магнату-цукрозаводчику Павлу Харитоненко з тонкою душевною організацією вдавалося заманити обіцянками або спогляданням чуда в глибинку слобожанської землі. Кажуть, в числі тих, хто пізнав всю могутню силу рукотворного дива випробував на собі, був сам Федір Шаляпін.

Читати далі »

Хмара тегів