Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Михайлівський собор Житомира

Історія

Житомирський Михайлівський собор Михайлівський собор Житомира

Захід життя, коли людина стоїть на порозі вічності, змушує багатьох озирнутися назад, щоб оцінити залишену на цій тлінній землі спадщина. Одних побачене задовольняє, інших – розчаровує, але є й ті, хто прагне в останній спробі змінити підсумок свого життя. До числа останніх належав житомирський купець Михайло Федорович Хаботін (- 1861).

Пошана від городян і чималий зароблений статок – ось і все досягнення заможного ділка на схилі років при відсутності дітей змусили задуматися про волі Божій, сенс якої позначився в будівництві незалежної від місцевої церковної і цивільної влади величного храму для православного люду.

Ось тільки допомагати в реалізації цього волелюбного грандіозного плану а ні церковники, а ні чиновники адміністративного центру губернії Російської імперії, якій належала влада над волинськими землями після Другого поділу Речі Посполитої, не поспішали: спочатку виникли проблеми з місцем будівництва (міські управителі вимагали будівництва на пустирі в північно-східній частині міста), православна ж єпархія домагалася від жертводавця не тільки за свій рахунок побудувати саму церкву, а й звести будівлі притча із забезпеченням фундації для його подальшого існування.

Західний фасад Свято-Михайлівського храму в Житомирі Західний фасад Михайлівського храму

У зв’язку зі зростаючими перепонами і завищеними фінансовими вимогами можновладців Михайло Федорович після шістнадцяти років боротьби вже готовий був розлучитися зі своєю ідеєю про спорудження нової святині в центрі з нуля на користь менш витратного проекту модернізації старої дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви на вулиці Соборній, але отримавши чергову відмову, купив на власні кошти землю на перетині Київської та Пилипонівської, і домігся-таки за допомогою ультиматуму дозволу на початок будівництва.

Під пильним оком Хаботіна, який від зорі до заходу невсипно контролював народження свого довгоочікуваного дітища, в 1856 році церкву на честь Архістратига Михайла з двома престолами (святого Михайла – головний і Здвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього в теплому храмі) нарешті була закінчена.

Астрономічна сума зведення святині (близько сорока тисяч рублів), що в двоє перевищувала річний міський бюджет губернського Житомира, і дві відписані Хаботіним для забезпечення утримання храму будівлі, які здавалися в аренду, вкрай розорили колись заможного купця. Так що на схилі років його соціальне становище впало до простого міщанина.

Водосвятітельская вежа житомирської церкви Архистратига Михаїла Водосвятітельская вежа

Встановлення на житомирських землях після перевороту 1917-го влади більшовиків з їх войовничим атеїзмом, що колінним залізом випалював все духовне, в 1927-му привів до зупинки богослужінь в Свято-Михайлівський церкви, два роки по тому і зовсім – конфіскації будівлі з формулюванням “за відсутність у громади засобів на ремонт”, а станом на середину 1930-х приміщення так і залишені без ремонту використовувалися під склад.

Серед руйнувань, смерті і сліз Другої світової війни (1939 – 1945), коли у людей залишалася лише одна надія на Бога, з дозволу окупаційної німецької влади п’ятибанна житомирська святиня отримала свій другий шанс на існування, коли її двері знову відчинилися перед парафіянами і були розпочаті церковні служби.

Свою другу смерть Михайлівська церква пережила в мирні радянські 1960-і – після розриву договору з православною громадою храм був переданий громаді “Знання”, яке для будівництва адміністративного корпусу знищило її дзвіницю, підвальні приміщення деякий час використовувалися під магазинний склад спорттоварів, а в останні роки правління комуністичного режиму тут квартирував ляльковий театр.

Пам'ятна табличка житомирського Свято-Михайлівського храму Пам'ятна табличка Михайлівського собору в Житомирі

Лише з падінням радянського режиму і здобуттям Україною незалежності релігійна толерантність повернулася в Житомир і однією з її ластівок стало повернення храму на перетині Михайлівської та Київської православній громаді міста 21 листопада 1991 року.

З тих часів окрім основної архіпастирської діяльності при оновленому житомирському храмі відзначеному високого звання Михайлівського собору були організовані недільна школа для малюків та юнацтва (з 1993) і велика бібліотека духовної літератури, що привертає з кожним роком в його стіни все більше нових парафіян.

Архітектура

П’ятибанна тринавова базиліка храму на Михайлівській являє собою прямокутну в периметрі кам’яну потиньковану будівлю (35м х 16м) витягнуту з північного сходу на південний захід у візантійському стилі з п’ятигранної апсидою і знищеною нині триярусною дзвіницею над бабинцем. До її комплексу так само входять побудована на кошти благодійників водосвятительна вежа біля церкви і недільна школа.

Кутова вежа собору Архістратига Михаїла в Житомирі Кутова вежа Михайлівського собору

Головною домінантою Михайлівського собору Житомира служить масивний купол на високому круглому світловому барабані з арковими вікнами і чотири кутові ідентичні за оформленням центральному главки на стилізованих гранованих вежах, що виступають за площину храмових стін.

Зовнішній декор оформлення святині, складений з простих компонентів (витягнуті арки віконних прорізів, широкий фриз, поясок з геометричним малюнком, раскрепованні карнизи і дзеркальне членування стін) створює єдину гармонійну картину одухотвореною величної краси як переваги сили небес над земним.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 18.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах Е40 (Городок – Броди – Рівне – Бориспіль – Полтава – Харків – Слов’янськ – Луганськ) або М21 (Житомир – Бердичів – Вінниця – Жмеринка – Могилів-Подільський), які через місто проходять по пр. Перемоги. В місті на кільці повернути на вул. Київську, на розі якої з Михайлівською розташоване дітище купця Хаботіна.

Від житомирського з-д вокзалу громадським транспортом прямуючим по Київській в напрямку центру до зупинки “Михайлівський собор” / “Кінотеатр Україна”.